Установіть відповідність між розділовим знаком та безсполучниковим реченням, у якому його пропущено кома двокрапка тире крапка з комою Стежечка повела їх угору між піщані кучугури порослі лозами (За Ю. Мушкетиком Обернувся я на хати нема в мене хати! (Т. Шевченко) Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині (В. Сосюра). І не був поет самотнім до його малої хати раз у раз ходила молодь пісні-слова вислухати (Леся Українка). Не щебечи, соловейку, під вікном близенько не щебечи, малюсенький, на зорі раненько (В. Забіла). Стежечка повела їх угору між піщані кучугури порослі лозами (За Ю. Мушкетиком). Обернувся я на хати нема в мене хати! (Т. Шевченко) Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині (В. Сосюра). І не був поет самотнім до його малої хати раз у раз ходила молодь пісні-слова вислухати (Леся Українка). Не щебечи, соловейку, під вікном близенько не щебечи, малюсенький, на зорі раненько (В. Забіла).

На мою думку - кожна людина прагне адекватних умов життя, щоб повноцінно працювати, створювати сім’ю, народжувати дітей. Ці важливі рішення в житті людини потребують почуття безпеки та захисту з боку країни. Людина хоче мати певні гарантії, що частину піклування про неї візьме на себе держава, куди людина справно сплачує податки.

На жаль, так склалося, що певні країни переживають не найкращі часи.  Влада не намагається навіть зробити вигляд, що їй не байдуже до своїх громадян. Більшість громадян буквально балансують на грані виживання. Маленькі заробітні плати при великих вимогах, відсутність соціальних гарантій при повному свавіллі роботодавців, непомірні ціни на продукти та інші речі просто примушують людину дивитись в сторону інших країн, де все здається кращим.

"Сонце сходить,то й ніч близенько"-казала моя бабуся колись мені,коли я була маленька і це було у неї в селі.Я завжди її любили,а ці ніжні бабусині слова завжди згадувалися у мої голові,як найкращі спогади дитинства.

У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків.

-Доню,час лягати спати!-промовила я

-Мамо,я не хочу

-Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я

-Мамо,а сонечко теж рано лягає спати?

-Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям.

-Добре,мамо.До браніч.

-До браніч,сонечко.

Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.