Прикметник В слід ужити в рядку? Шукала (у в) темряві

Шукала у темряві

–Привіт, Васько.

–Привіт, Марися.

–Васько, чому ти пішов до школи, у такому вигляді?

–Якому такому? Щось не так?

–Звісно не так, ти що не знаєш, яким має бути зовнішніі вигляд школяра?

– Схоже..що ні.

–Не сумуй, я тобі розповім.

Школяр має виглядати святково, маю на увазі, що це обов'язково біла сорочка та чорні брюки, та піджак. Колір костюму може бути синім, головне темнішим. До костюма також входить кроватка або метелик. А на ноги туфлі, думаю тут усе зрозуміло.

–Ого, як багато інформації, але тепер я знаю. Велике дякую, тобі!

–На здоров'я, тепер ти не прийдеш до школи у літніх шортах.

–Ахаха, так).

До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /Булашев Г. Український народ. - С. 268/.
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим".
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів.
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни.
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/.
Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою. Ще в "Літописі Руському" відзначалось, що Руська земля є великою і багатою, щедрою і красивою