4.Установіть відповідність між розрядом числівника та прикладом 1.цілі А семеро, троє, двійко, вісімнадцятеро 2.дробові Б три з половиною, одна десята, сорок десятих 3.збірні В сотий, дев’ятий, двадцять перший Г сімсот, один, п’ятнадцять, двісті

1.цілі Г сімсот, один, п’ятнадцять, двісті

2.дробові Б три з половиною, одна десята,

сорок десятих

3.збірні А семеро, троє, двійко,

вісімнадцятеро

Моя улюблена справа- читати. Байдуже що: книжки, журнали, газети, статті з інтернету. Мабуть всю світову інформацію я отримую не очима або вухами, а за до літер, які складаються в слова, потім в речення і тексти. Моя уява заповнює однобарвне буденне життя фантастичними подіями та небаченими кольорами. Я захоплююся книжковими героями, разом з ними плачу та сміюсь, люблю і ненавиджу. Виникає таке відчуття, ніби у мене багато нових знайомих, і всім я дуже потрібна.
Візьміть у руки стару газету або книгу, вдихніть аромат часу. Можливо їх читали ваші батьки, їх переживання назавжди залишились на цих сторінках, стали спогадами. Так само ті книжки, які прочитаєте ви, стануть вашими спогадами. Неважливо, гарні ці спогади чи печальні, головне – вони ваші, особисті. Будь-яка щира ємоція – це цеглинка у ваш культурний розвиток, сходинка до взаєморозуміння зі світом.
Крім того читання непомітно поповнює словниковий запас, допомагає вживати правильно вирази, тренує увагу і пам`ять. Також покращуються знання з граматики, бо наш розум на рівні підсвідомості фіксує вірне написання речень та текстів. Начитаній людині комфортно в будь-якій компанії, завжди є що розповісти та зацікавити співбесідників.
Мені дуже подобається читати, і я бачу в цій потребі багато плюсів: розважаючись,отримую нові знання, підвищую свій культурний рівень, роблю внесок в своє майбутнє. Загалом, відчувати себе освіченою людиною – не останнє задоволення в цому світі!Цей твір можливо наприклад замість читання підставте сою улюблену справу.

З малими дітьми кожній матері нелегко. А коли мати ще й учителька?

Мені, щоправда, гріх на своїх донечок нарікати, але теж, бувало, і насердять, і насмішать. От хоч би й сьогодні. То ні світ ні зоря на ногах, а це, ну, ніяк не прокидалися вранці. Поки розбуркала обох, поки зібралися, поки в садок дочалапали — ледве до школи встигла. Настроїлася на урок чи ні, як уже й дзвінок. Заходжу в шостий клас — людоньки: те без зошита, те без ручки, те спізнилося... Так мені чогось жаль себе стало, так жаль! Увесь білий світ почорнів для мене.

Та урок є урок, мушу проводити. Відкриваю сумку і враз як розсміюся! Діти здивовано: що сталося? А в мене в сумці — одним-одна лялька, нічого більше! Учора ввечері — я собі й байдуже — довгенько донечки з моєю вже спакованою сумкою носилися, вранці було не до «ревізії» — тож і прийшла вчителька до школи тільки з лялькою.

Посміялися ми від душі, і від мого поганого настрою ані сліду не лишилося. Потрібні слова з'явилися мовби самі собою, і урок, заздалегідь на провал приречений, минув, уявіть собі, дуже славно. Весь день мені лялька освітила