Синтаксичний розбір речень. 1.Сонце гріє, вітер віє з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину. 2.Журавлі завжди вертають з чужини, вони несуть тепло до рідної оселі. 3.Оселі рідні, батьківські хати-це обереги роду.

Граматичні основи : сонце гріє, вітер віє, гне калину.

Доповнення : з поля, на долину, над водою, з вербою.

Означення : червону.

Граматична основа : Журавлі вертають з чужини, вони несуть.

Доповнення : тепло, до оселі.

Означення : рідної.

Обставина : завжди.

Граматична основа : батьківські хати, обереги народу.

Доповнення : оселі.

Означення : рідні.

Объяснение:

Граматична основа обозначается однією рискою та двома.

Доповнення- маленькими рисками.

Означення - хвилястою лінією.

Обставина - рискою, точкою.

Івідміна: земл-я, мрі-я, ілл-я.     тверда група рук-а, сосн-а, микол-а     мішана миш-а, площ-а     м'яка мрі-я, марус-я, судд-я іі відміна : чолов роду з нульов закінченням, н-д: шлях, край, степ,  кінь,тесть,   із закінченням -о (дніпр-о, батьк-о),   середнього роду з закінченням -о,-е,-я ( море, олово. листя) : дуб , студент, павло , сiдло "яка: скрипаль , вiнець , герой , обрiй якщо закінч-ся на м"як приголосний __умiння ,знання , полум'я , пiр'я --  мішана: скрипаль , вiнець , герой , обрiй потім іменники, які закінчуються на мішана--на , гусляр, газетяр тверда-іменники на -ар, -ер, -єр, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -юр, -яр; наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення базар, інженер, карє'р, інжир м"яка- наголос переходить..вівчар, лікар, богатир, поводир до третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини (кров, ніч, сіль, відданість), а також іменник мати. до четвертої відміни належать іменники середнього роду на -а(я ), які при відмінюванні у непрямих відмінках, крім знахідного і орудного, мають суфікси -ен-, -ат-, -ят - : галченя, кошеня, коліща тепер з цих слів напишіть завдання. ( я все розклала по відмінах і групах)

Пісня іде поруч з людиною все життя. З піснею працюють, відпочивають, проводжають в армію… З нею ми нерозривно пов’язані від народження і до самої смерті. Кажуть, що пісні складає сам народ, та створюють їх і його талановиті сини та доньки. Пісня! В ній найповніше виявилась душа народу. Народна пісня! Кого тільки ти не чарувала своєю неповторною красою. Минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається, через усі поневіряння проносить вона свої чари, свою нев’янучу молодість. У давні часи співалися трудові пісні, що виконувались у процесі праці, зокрема під час польових робіт; родинні, звичаєві, весняні, жниварські пісні, колядки і щедрівки. Сьогодні, в час національного піднесення, відроджуються традиції, відроджується і народна пісня. З піснею народ жив, працював, любив, творив, з нею йшов і в інше життя, бо народна пісня — це вираження духовних цінностей людей. Доля багатьох пісень подібна до долі нашого народу. Багато з них переслідувалися, їх забороняли. Але ж ті пісні жили, плекали в серцях людей невмирущу надію на духовне відродження. Так було, наприклад, з гімном П. Чубинського «Ще не вмерла Україна». Влада суворо забороняла цей гімн, але вбити його не змогла. Сьогодні гімн «Ще не вмерла Україна» став державним гімном незалежної України. Багато пісень присвятив народ різним святам: колядки та щедрівки, веснянки та петрівки. У них люди оспівують прихід весни, радість оновлення життя чи щасливий кінець жнив і збору урожаю, висловлюють думки про краще життя, про веселу працю, сподівання на до сил природи. Народ не забув і своїх найменших слухачів — діток. Усім нам у ранньому дитинстві мами, бабусі співали лагідні, спокійні і дуже цікаві колискові пісні. Коли маля чує голос найріднішої у світі людини — мами, воно заспокоюється, солодко позіхає і засинає: Ой, спи, дитя, до обіда, Покіль мати з міста прийде Да принесе три квіточки: Ой первую зросливою, А другую сонливую, А третю щасливую… З ніжними, ласкавими словами передається дитині материнська любов, теплота материнського серця, духовна чистота і святість. У всі часи пісня на Україні була і є частиною людського життя, невичерпним джерелом наснаги. А як бадьоро і дзвінко зазвучала стрілецька пісня: Гей, там ідуть наші січовії стрільці до бою: Попереду ідуть старші отамани, Хто має охоту, хай іде з нами або: Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, То прославить по всій Україні січових стрільців! А ми тую стрілецьку славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселемо! Нехай завжди з нами буде народна пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя. Коли людина співає, вона не може робити злочин чи щось бридке. Так нехай же лунає зажди пісня, щира українська пісня, нехай вона робить усіх душевнішими, багатшими, красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і людську гідність. Українська пісня — це втілення духовної величі нашого народу, який зберіг своє Слово і йде з ним у майбутнє. Саме народна пісня відроджує в душах наших земляків любов до рідного слова й рідної землі