Повний синтаксичний розбір речення Доки у серці зернина вогню не погасне доти людина воістину

1.Визорилось небо,поля потонули в імлі,у синіх смереках.
2.Місяць на небі,зіроньки сяють,тихо по морю човен пливе.
3.Пригріло сонечко,обсохла земля,потягло орача в поле.
4.Настало літо,й настали жнива.
5.Літо дбає-зима поїдає.
6.Стихла пісня-тихо стало над степом.
7.Добре бідному:в нього від багатства голова не болить.
8.Піднімаються грози на тлі вечорів,у тих грозах серця позливались громами.
9.У прибережних вербах щебече птастство.зелений комиш стоїть нерухомою лавою.
10.У пробуджену ниву лягають зернини,в своє лоно приймає їх тепла  рілля..