6. в) близько - близькіше (правильно буде ближче);
7. г) радісно - більш радісно - найбільш радісно;
8. а) поночі, до речі, утричі;
9. б) навскоки, настільки, всюди;
10. а) Щовечора дівчиненька в садочок виходить.
11. д) запанібрата, несказанно, удень;
12. а) ніколи, навпроти, звечора;
13. а) чимдалі, нашвидкуруч, спідлоба;
14. в) звисока, замолоду, безперестанно;
15. в) насамперед, начисто, завидна;
16. д) по-латині, по-дитячому, по-свійськи;
17. д) рано-вранці, сила-силенна, зроду-віку;
18. в) хтозна-куди, тет-а-тет, з давніх-давен.
Объяснение:
...
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
18. Схемі [], (), () відповідає речення: А У садку теж панує урочиста, замислена тиша, яка мимоволі примушує прислухатись до того, що діється в твоїй душі (Є. Гуцало Б Якби подув вітер, якби подужчала на озері хвиля, то острівець міг би чи за хвилею по а чи за вітром злетіти вгору (Є. Гуцало). В Квітне сонях до сходу лицем, йому бджоли гудуть стоголосо, я усім говорила про це, та ніхто не хотів мене слухать (Г. Чубач). Г Коли ви не знаєте, як наші матері білили полотна, то ви багато чого втратили (За М. Стельмахом).
Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.
Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію...
Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.
Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього.
Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм.
Объяснение: