Підкресліть члени речення, надпишіть частини мови над кожним слово.Усе тішить моє серце: Сади, ліси, озера і ставки.

Объяснение:

студенческий

Запишіть, розставляючи розділові знаки. Укажіть порівняльні звороти. Визначте їх синтаксичну роль. 1. Сонечко грало рожевим промінням по рівній як скло пелені Дніпра (О. Засенко). 2. Через душі, мов через вокзали гуркотять состави почуттів (В. Симоненко). 3. Мелашка була потрібна в господарстві як робітниця (І. Нечуй-Левицький). 4. Зимовий вечір закуривши люльку розсипав зорі наче іскри (В. Симоненко). 5. Весело глянули хмарки в блакитне море як у люстру (А. Кащенко). 6. Через історичні місця події дати як через магічні кристали, висвічується нащадкам сива давнина (О. Засенко). 7. Весняне сонце вже припікало як улітку. : 8. Ліс гомонить мов живий (А.. Малишко). 9. Шевченко як поет відомий усьому людству. 10. Франко знав і любив народну пісню як учений і як патріот. 11. Світ постає перед нами як калейдоскопічний потік вражень (І. Білодід)

Микола Вороний — талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю.Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. У Галицько-Волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. Князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана. Оточений пошаною й увагою, хлопчик швидко забув рідний край, свої звичаї. А старий хан сумує за сином і, щоб повернути його, споряджає до Києва посланця, щоб той нагадав юнакові про його край, рід і умовив повернутися назад. Та не схотів той ні слухати, ні повертатися. «І дав йому Ор зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Т прийшов у землю свою», — говориться в Іпатському літописі. Саме ці слова автор виніс у епіграф, передавши почуття людини, яка забула рідний край, та вказавши на можливість відновлення любові до рідного краю.