Прислівник це змінна частина мови чи не змінна?​

Незмінна самостійна частина мови

Незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як?

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром. 

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною. 

Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України. 

Півень, тріпочучи крилами ледь злетів на тин. У Ромасевому садку ростуть самі яблуні. Чоловік взяв кухоль і пішов до дому.Щоранку, як сонечко в небі засяє, бабусіна радість на двір вибігає. То носить водичку, то двір підмітає.На Десні - повень.Верби у воді стоять, гілля полощуть. За вербами невеличкий острівець, неначе круглий столик. Заєць зіщулився, тремтить, але не тікає. Якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід. Непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка.Притулилося кошеня до куща, та й сидить, тремить.