Скласти з поданих словосполучень речення так, щоб "не" писалось окремо: неглибока річка, нехолодна вода, недалека дорога, нерідна земля, незнайома мова.

Не глибока, а мілка річка.
не холодна, а тепла вода
не далека, а близька дирога
не рідна , а чужа земля
не знайома ,а рідна мова

1. Помилки в утворенні імен по батькові ДОПУЩЕНО в рядку:

   Г) Вітальєвич, Олеговна

2. Відокремлений додаток УЖИТО в реченні:

   Б) Крім знання, тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця.

3. Спрощення приголосних ПОЗНАЧАЄТЬСЯ на письмі в усіх словах рядка:

  Б) блиснути, щасливий, особистісний

4. Тире між підметом і присудком ОБОВ’ЯЗКОВО слід поставити в реченні:

    А) Книга – морська глибина.

5. Літеру и ТРЕБА писати на місці пропуску в усіх словах рядка

   Г) плетИво, пораднИця, посміховИсько, доньчИн

6. Якщо вписати на місці крапок слово «МОЖЕ», то УСКЛАДНЕНИМ стане речення:

    Б … вже настала Ваша черга?

7. З великої літери ТРЕБА писати тільки перше слово у власній назві:

   Г Софїйський собор

8. ПРАВИЛЬНО поставлено розділові знаки в реченні:

   Б Ой, не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

__

9.Подвоєння приголосних відбувається у слові:

    А) на світаННі  

10.Вставне слово є в реченні:

    В) четвертому (на диво)

11.Пунктуаційну помилку допущено в реченні

    Б) третьому  

    У моїй батьківщині осінь потихеньку ступає в червоних чобітках(,) заквітчана в соняшники й китиці винограду. (потрібна кома)

12. Неправильно написане слово в реченні

    А) першому: колишуца (колишуТЬСЯ)

Нічна тиша мовчить...Собор спить, як і все довкола. Навколо вирують пристрасті, ламаються списи в щоденних баталіях, що їх ведуть люди. А він не спить, стоїть і думає свою одвічну думу.

Усе тут проходило перед ним, як перед свідком і суддею. Йому здається, що недавно рипіли вози повз нього зі серпами, клекотіли революції на цьому майдані, соборні дзвони калатали на сполох, кликали на сходи, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя. 6...ючи(?) своїми язиками пудову литу, з домішкою срібла мідь...

Поглядом болю й туги востаннє дивилися розширені дівочі очі дівчат-полонянок, коли їх тисячами гнали на чужину у Туреччину, а потім і у Німеччину. Цей Михайлівський собор чув ридання, крики і гуркотіння війни і її гнітючу тишу... Не одне століття гає собор за плином життя...

Ще й тепер нечутно протікають його хвилини щодня і щоночі. Усе він бачить і чує. Ярмарки вирували довкола яскраво, гомоніли, буйно сміялися, сивіли, шапками красувалися в різьблених шатах. Береже він у собі відгомін життя невмирущого, , мигтіння списів козацьких, різноголосся люду, жарти молоді, циганські сварки, видання коней, лоскітний сміх щасливих закоханих,, їхні шепоти і зоряні обійми.

Темрявою ночі окутаний собор дістає до зірок шоломами бань крутомхилих...