Вправа 4. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Поясніть написання не з дієприслівниками. 1. Сніги зійшли немов навіки вже сліду не/лишивши нам. Земля розплющила повіки своїм не/вірячи очам (Л. Дмитерко 2. А за березами важніли хмари не/знаючи куди занести дощ (М. Стельмах). 3. І в'януть трави смарагдові, з квіток не/зводячи очей (Олександр Олесь). Вправа 5. Переписати, розкриваючи дужки. Пояснити правопис не, ні. 1) З'їхав (ні)нащо. 2) Козак журби (не)має. 3) Учений, та (не)довчений, (не)провчений, (не)товчений. 4) Волом зайця (не)доженеш. 5) (Не)до жартів рибі, коли її під жабри зачепили. 6) (Ні)чого їсти, (ні)де сісти. 7) (Ні)коняки, (ні)вола, та (не)ма чого й на віз покласти. (Нар. творч.) Вправа 6. Поділіть частки у складі слів та словосполучень за розрядами у 3 колонки: І - модальні, ІІ – словотворчі, ІІІ – формотворчі. Абихто, аж заплакав, деколи, нехай читає, найкращий, негарно, он, майже, хтось, лише це, навряд чи, нітрохи, хотів би, хіба, аякже, що за, не буду.

З'їхав ні нащо,Козак журби немає.Учений та недовченний,непровчений,нетовчений,

Волом зайця недоженеш.

Не до жартів рибі,коли її під жабри зачепили.

Нічого їсти,ніде сісти

Ні коняки,ні вола,та нема чого й на віз покласти.

Відтінки сміхової енергії
Слово сміх наче випробовує спроможність мови за допомогою всіляких префіксів і суфіксів окреслити найрізноманітніші відтінки пов’язаних із ним понять. Іноді грані між відтінками невиразні: узяти когось на посміх, але веселий чи світлий посміх. Інша річ — посмішище, посміховище, посміховисько. Тут уже суфікси додали своєї однозначно темної барви. Здрібніння знову ж таки вносить сумнів: у чому — посмішці чи усмішці — більше тепла та щирості.
Утім, хоч якими б влучними епітетами не прикрашали посмішку, на ній залишатиметься знак префікса по (латин. те, що стоїть спереду) — знак її поєднання з негативною енергетикою. Посмішка може стати чимось агресивним, грубим, їй більше пасують неприємні епітети: крива, глузлива, холодна, іронічна, саркастична, єхидна. Не допоможуть їй і суфікс здрібніння (посмішечка), й епітети: кривенька посмішка ще неприємніша, аніж крива.
Інша річ — усмішка. Їдкі епітети не пасують цьому слову. З усмішки ніхто не зробить «усміховища», бо не можна взяти когось на усміх (як на посміх), бо є мамина усмішка й усмішка Джоконди. Усміхається, а не посміхається природа квітами, погожим небом, мерехтливим морем. Усмішка — хороший дарунок, мов світлина на пам’ять. Недарма в останню мить, доки клацне фотоапарат, перед спалахом чуємо: «Усміхніться!»
Префікс у словах насміх і насмішка не залишає сумнівів щодо своєї барви. Насмішка — глузливий жарт: префікс на- (така вже радикальність префіксів!) докорінно змінює «оздоровлювальну» природу сміху: тут у гру вступає жовч.
Утім, не все й тут однозначно. Надто, коли зважимо на суфікси. Насмішкуватість — не така вже й погана прикмета, ще й коли применшувальну дію суфікса підкріпити отим дуже звичним, що так часто звучить, прислівником «трохи»: проворна, жвава, весела й трохи насмішкувата — зовсім не погані риси дівочої вдачі. Римляни сказали б: «З крихтою солі» (у нас — із перцем). Саме з крихтою, бо далі — уже не сіль, а жовч.
Насміхатися з когось і висміювати когось — неоднакові речі: висміювання відверте, а насміхання часто приховане, тим і небезпечніше. Усмішка і насмішка, дарма що в їхній основі той самий корінь, — цілком різні: усмішка живиться радістю, насмішка — злом; ділимося з кимось усмішкою, щоб іще комусь було радісно й добре, а насмішкою — аби було зле.
«Немає зла, щоб на добре не вийшло» — це прислів’я підходить для всіх випадків. А ще кажуть, що з насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять. Цицерон — чи не найкраще тому підтвердження. «Горошина! Горошина!» — насміхалися з нього однокласники (латиною сісеr — горох). «Ще позаздрите моєму прізвищу!» — пообіцяв насмішникам завзятий хлопець; хто знає, чи був би він таким заповзятливим, якби не ті насмішки. Перший з-поміж усіх лукавих насмішників — Мефістофель. На його жовчному обличчі — знак найлукавішої, найгострішої іронії. Протистоїть їй лише те, що ніколи не може бути ні смішним, ані осміяним, — усесильний творчий дух любові (За А. Содоморою).
А. Доведіть, що це — текст, назвавши його ознаки й проілюструвавши їх прикладами.
Б. Визначте тему, комунікативне завдання тексту, стиль і жанр.
В. Складіть план тексту.

Объяснение:

Сьогодні я розповім вам про одні з улюблених квітів моєї мами, про іриси.

Ірис – це ароматна і ніжна квітка. Травень якраз пора його цвітіння. Природа обдарувала його всіма кольорами веселики від сніжно-білого до темно - фіолетового. Саме через це, квітка і отримала свою назву – на честь богині Іріди – богині веселки. Ірис – це символи дружби, довіри, надії. На острові Крит, на одній картині зображений жрець, а навколо нього квітучі іриси. Цій картині 4000 років! У стародавньому Єгипті цю квітку вважали символом красномовства, а у стародавній Аравії навпаки – символом мовчазливості, спокою.

Зацвітає ірис пізньою весною, різними кольорами, одні – бузкові – як сутінки, інші – кольору вогненних пісків, а ще інші сині – неначе безкрайнє море . Кажуть, що ці квіти виникли з мрій. Можливо це і правда, бо дивлячись на них поринаєш у свої мрії.