Письменные виборный переказ тексту наукового стылю называются "характер"

Привет, Маша! Как дела?

- Привет,Даша! Рада тебя видеть! Все отлично. Завтра вот иду на субботник.

- Как интересно! А где это будет происходить?

- Мы отправимся за город, в заповедную зону. К сожалению, люди даже в таком месте очень некрасиво себя ведут.

- Да, наше общество еще не осознало, как важно беречь природу, не загрязнять водоемы, не истреблять деревья, не мусорить.

- Я вижу, тебя тоже очень беспокоит этот вопрос.

- Да, очень. Я знаю, что люди - часть природы. И мы просто обязаны жить с ней в гармонии. Я никогда не мучаю нашу матушку-природу, поэтому удивляюсь, как другие люди совершать такие поступки.

- Не хочешь тоже отправиться на субботник?

- С удовольствием! Будем оберегать природу вместе!

- Тогда до встречи на субботнике!

Діти рано ставали дорослими. Поруч із дитячими розвагами впевнено крокувало справжнє життя, насичене працею і турботами. П'ятирічне дівча колесало меншого братика. Хлопчик був завзятим очередником, його могли віддати в науку до майстра. Трохи пізніше хлоп'я подалося на заробітки. Зароблені гроші, зрозуміло, йшли на користь сім’ї, Та ось, юнак голив бороду залишаючи вуса, як ознаку козацтва. Батько мав право зазначити: "Син - мій, та розум в нього свій". З цього віку хлопець вважався парубком. На парубоцькі громади накладалися обов’язки: до старим і немічним, впорядкуваня самотніх могил, прикрашання храму перед святами. Парубоцтво - певний рубіж у житті юнака. “Не той козак, що на коні, а той, що під конем” - говорили запорожці. Вони мали на увазі, що тільки в біді випробовуєцться характер молодого воїна. Юнак не міг стати січовиком, не подолавши човном Дніпровські пороги. Невмілого й вередливого відправляли додому.

Объяснение: