1.Займенник 2.Прикметник 3.Дієприкметник 4.Дієприслівник 5.Прийменник

  жили в країні морфології два сусіди: дієслово та прислівник. добре вони жили, дружно, сім'ями товаришували. і була у дієслова красуня донька, а у прислівника – син богатир. і от коли вони виросли, то покохали одне одного та й одружилися. народився у них син, який від батька успадкував незмінність та вміння виконувати роль обставини. а від матері – вид (доконаний і недоконаний) та можливість мати залежні слова (іменники, займенники, прислівники). довго думали батьки над іменем для свого нащадка. мати підкреслювала, що її син – особлива форма дієслова, але й прислівник заявляв про свої права. і врешті-решт вирішили вони назвати сина дієприслівником.

буду писати про вулицю мого дитинства від себе.

Як втону в згадках про дитинство. Пам'ятаю друзів, веселі моменти, місця, вулиці... Найрідніші вулички, повністтю засаджані деревами й квітами. Йдеш а тобі з лівої сторони тюльпани, з правої гвоздики, іриски(півники). А які смачні сусідські абрикоси і вишні. Такі соковиті, налиті... Взимку, коли все вкриває біла ковдра, не менш гарно. Ти йдеш немов у зимовій казці. Усі дерева білі, вкриті снігом, а тому що їх багато і високі то складається враження немов під кришталевою чарівною аркою проходиш.

Це такі незабутні емоції...