Бачити- не бачить, чути- не чуе, мовчки говорить, добре мудруе, кривду соромить, правди навчае, часом жартуе, смишки справляе. под черкните слова назви диеслова.

Відповідь:

-Привіт

-Привіт

-Чого задуманий? (-на)

-Та ось думаю для чого потрібний Інтернет?

-Ти ще над цим задумуєшся?

-Так, а ти що, не задумуєшся?

-Так, але тут все просто.

-Поясни мені!

-Ось дивись, Інтернет річ багато функціональна, це для знань допомагає, додаткова інформація, для розваг і для відпочинку.

-Це так, але ж він і шкодить

-Тут я з тобою не буду сперечатися, звичайно ж він шкодить, якщо ним зловживати, чи заходити на сайти, які не для дітей.

-Дякую, ти дуже мені допоміг!! (-огла)

Пояснення:

Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.

Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.

Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".

Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.

А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!

Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.

Объяснение: