Знайти речення, у якому звертання стоїть на початку. А. Ти зійди на гору , брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати світ. Б. О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя. В. Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив. Г. Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх. Визначити речення з поширеним звертанням. А. До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься . Б. Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса. В. Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів. Г. До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань. 3. Знайти речення, у яких вставні слова виражають упевненість. А. Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік. Б. Мені тепер відкрилося , нарешті, що людина створена для любові , для кохання, для зачарованості й захопленості. В. Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі. Г. Увечері, справді, пішов дощ. 4. У яких речення допущено пунктуаційні помилки? А. О поле, й дорога, і річка, й узлісся зелене! Ви в серці у мене. Б. О незвичайна, чародійна мово, Хоч пронеслася молодість громово, Твій звук у мене в серці не затих. В. О Львове батьку мій камінний , знаю, Як мучила тебе страшна жада в бою, коли напасницька орда Топтала й роздирала Русь безкраю . Г. За все тоб низький уклін о земле, наш уклін! 5. Укажіть речення, де правильно виділено звертання. А. Не збавляй собі сну, не дивися в той бік моя пташко! Б. А ти голубонько, ти кралечко моя, поки співаєш на калині, то й весело мені. В. Гей, писарю, неси мою печатку! Г. А не йдете, чорні бурі і злі вітри, на вечерю, то йдіть собі в безвість! 6. Складіть 3 речення з двокрапкою після узагальнюючого слова . 7. Випишіть 5 речень з підручника по історії зі вставними словами. 8. Скласти два речення так, щоб у першому слово здавалося ( І варіант) восьмикласники ( ІІ варіант) було вставним, а в іншому – будь – яким членом речення. 9. Відновити текст, поширюючи речення звертаннями з довідки. Ти, як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця – краю. У тобі мудрість віків і пам'ять тисячоліть, зойк матерів у годину лиху і непереможний гук лицарів твоїх у днину побідну, пісня серця дівочого в коханні своїм і крик новонародженого. У тобі неосяжна душа народу, його мудрість і щедрість, радощі й печалі, його труд і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. З тобою я найбагатший і найдужчий у світі, а без тебе – перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість , у млу небуття. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно! Довідка: мово рідна, світлоносна, красо моя, скарбе мій єдиний, твердине моя.