Текст-розповідь:турбота про тварин

Людини повинні піклуватися про все, що їх оточує. І зовсім неважливо - квітка це, чи пес. Ми, люди, відповідальні за все навколишнє середовище. Саме тому ми повинні дбати про тварин, адже вони - наші друзі та помічники. І мова йде не лише про домашніх улюбленців, а й диких тварин, які потерпають від недбалості людської.

 Зараз вимирають цілі біологічні види. І на це є певні причини. Людина чинить великий вплив на природнє середовище, тому часто є винуватцем трагедій. Піклування про братів менших - наш обов'язок. Йдучи з лісу, ми маємо гасити вогнище, яке може вбити тварин, повинні виносити сміття. Ці елементарні правила до тваринам та зроблять світ кращим.

Обращайся)

Н.тисяча чотириста двадцять дев'ять
Р.тисяча чотирьохсот двадцяти дев'яти
Д.тисяча чотирьомстам двадцятьом дев'ятьом
О.тисяча чотирмастами двадцятьма дев'ятьма
М.на тисячі чотирьохстах двадцяти

Н.шістнадцять
Р.шістнадцяти
Д.шістнадцятьом
О.шістнадцятьма
М.на шістнадцятьох

Н.двадцять сім
Р.двадцяти семи
Д.двадцятьом сімом
О.двадцятьма сімома
М.на двадцятьох сімох

Н.шістсот вісімдесят два
Р.шестисот вісімдесяти двох
Д.шестистам вісімдесяти двом
О.шістьомастами вісімдесятьма двома
М.на шістьохстах вісімдесятьох двох

Н.п'ятсот двадцять чотири
Р.п'ятисот двадцяти чотирьох
Д.п'ятистам двадцяти чотирьом
О.п'ятьомастами двадцятьма чотирма
М.на п'ятьохстах двадцяти чотирьох

Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас. 

Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію... 

Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому. 

Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього. 

Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм.