Діалог з друзями про бережне ставлення до природи.

Росте край дороги стара-престара тополя. Восени i взимку тривожно шумлять ii голi вiти. Весною вкриваэться вона зеленим листом.

 - Скажи, дiдусю, скiльки рокiв нашiй тополi. Хто ii посадив?

 - Хороша людина посадила цю тополю. Хлопчиком я грався пiд нею. Твоя мама з подружками плела вiнки. Тепер i ти граэшся в ii тiнистому затишку. 

Соняшник – це молодший брат яскравого сонця, але живе на землі. Теплого ясного дня соняшник завжди підіймає свою красиву голівку вгору. Його  обличчя оточене щільним вінком з яскраво-жовтих пелюсток, гладких та ніжних на дотик. А от стовбур та листя в соняшника вкриті мілкими колючками, і об них можна сильно подряпатися. Коли соняшник доцвітає, його пелюстки втрачають колір та стають сухими. Зате в ньому достигає насіння, яке ми із задоволенням їмо чи робимо олію.
Влітку часто доводиться бачити на безмежних полях золотий килим розквітлих соняшників. Це напрочуд чудова картина.

Соняшник – висока рослина зі жорстким стеблом. До нього кріпиться темно-зелене листя великого розміру. Розцвітає рослина влітку. На одному стеблі знаходиться гарне суцвіття. Посередині кругла середина із трубчастих квітів. Вони темно-коричневого кольору. Обабіч кошика розташовуються великі язичкові квіти. Саме вони нагадують жовтогаряче сонце. Навіть назва квітки співзвучна цій подібності.
Влітку часто доводиться бачити на безмежних полях золотий килим розквітлих соняшників. Це напрочуд чудова картина.