На (І, і)вана (К, к)упала Святкува(н, нн)я (І, і)вана (К, к)упала в (У, у)кра(і, ї)ні ві(д, т)значают(ь?) (з, с)давна. Воно відбува(є, ї)т(ь?)ся (в)липні саме (в)ро(з, с)квіті літ(ь?)ньої пори. На мал(й, ь)овничих з, с)б(е, и)ра(є, ї)т(ь?)ся молодь влаштовуют(ь?)ся гулянки. На видному міс(ь?)ці ро(з, с)водит(ь?)ся вогн(е, и)ще. (З, с)ро(з, с)гону хлопці й дівчата п(е, и)р(е, и)стрибуют(ь?) через н(й, ь)ого. Ця дія сприяє очищ(е, и)(н, нн)ю ві(д, т) гріхів різних хвороб / ус(й, ь)ого поганого що є (в)людині. (По)бл(е, и)зу бага(т, тт)я став(е, и)т(ь?)ся д(е, и)р(е, и)вце пр(е, и)крашене квітами зі(л, лл)ям. Кругом н(й, ь)ого дівчата водят(ь?) хороводи співаюч(и, і) купальс(ь?)ких пісень. А піс(ь?)ні бад(й, ь)орі в(е, и)селі а саме / Купало Купало де ти з(е, и)мувало А ми рутоньку посієм посієм Л(е, и)тіла зіроч(ь?)ка та впала. Слав(е, и)т(ь?)ся пр(е, и)рода щасливе коха(н, нн)я. Молодь бав(е, и)т(ь?)ся обл(е, и)ва(є, ї)т(ь?)ся водою. Дівчата пл(е, и)тут(ь?) вінки й пускают(ь?) їх на воду. Святкува(н, нн)я тягн(е, и)т(ь?)ся (до)пізна. Справляют(ь?)ся різноманіт(ь?)ні обряди. Гуля(н, нн)я на (І, і)вана (К, к)упала / це свято краси й молодості вільної праці щас(ь?)тя й добра.

ОТМЕТЬ КАК ЛУЧШЕЕ.

Святкування Івана Купала в Україні відзначають здавна.Воно відбувається в липні саме в розквіті літньої пори. На мальовничих просторах збирається молодь,

влаштовуються гулянки. На видному місці розводиться

вогнище. Зрозгону хлопці й дівчата перестрибують

через нього. Ця дія сприяє очищенню від гріхів різних хвороб

усього поганого що є в людині.

Поблизу багаття ставиться деревце

прирашене квітами зіллям. Кругом нього дівчата водять

хороводи співаючи купальських пісень. А пісні бадьорі

веселі,а саме:"Купало Купало де ти зимувало"," А ми рутоньку посієм

посієм", "Летіла зірочка та впала". Славиться природа щасливе

кохання.

Молодь бавиться обливається водою. Дівчата

плетуть вінки й пускають їх на воду. Святкування

тягнеться допізна. Справляються різноманітні обряди.

Гуляння на Івана Купала -це свято краси й молодості

вільної праці щастя й добра.

Вибач якщо не те, що потрібно)

Объяснение:

Один філософ стверджував: «Сім’я – це місце, де народжується життя. І ніколи не згасає любов».

З давніх-давен Україна  вирізнялася почуттям власної гідності та завжди була берегинею сімейної моралі.

Українська родина відрізнялася особливостями свого побуту. Іноземці, які відвідували Україну, неодноразово відзначали охайність української сім'ї.

Іншою особливістю української родини був і, зрештою, залишається природний потяг до естетизації побуту, прикрашання свого житла, знарядь праці, матеріальних предметів, пов'язаних з обрядами і звичаями (рушники, писанки тощо). Естетизм українки виявлявся особливо в оригінальному покрої та орнаментації її одягу, детальний опис якого у XVII ст. з підкресленою симпатією подають У.

Виявом поваги до родини, її єдності були традиційні свята, коли члени роду, навіть далекі родичі, які жили в інших селах, збиралися бодай раз на рік - на "храм" - за спільним столом, обмінювалися відомостями про своє життя і так відновлювали духовну єдність роду. Споконвіків наш народ дбав про фізіологічне здоров'я роду, зокрема, ще з давніх-давен суворо заборонялися шлюбні стосунки внутрішньородового характеру.

Українська родина будувала своє життя в тісній єдності зі своїм народом. Батько був оборонцем землі, на яку часто зазіхали неситі сусіди. Любов до Батьківщини, до рідної землі, до віри пронизувала всі ділянки родинного життя. Ненав'язливе, через колискову пісню, народну думу, через дитячу молитву за Україну, а найперше з розповідями про жертовні та героїчні вчинки тих, хто боровся за нашу незалежність, входило в душу дитини і дорослого юнака почуття патріотизму, любові до рідного краю. Це також об'єднувало батьків, увесь рід - на основі єдності громадських прагнень.

Сім'ю єднала і спільність національно-культурних зацікавлень, часто спільна участь у національно-визвольній боротьбі. Виживаючи за умов постійного жорстокого етноциду, будучи ізольованою від елітарної культури, яка зосереджувалася у столицях метрополій (Варшаві, Петербурзі), українська родина творила свою народну культуру - казку, пісню, танок, а надто плекала рідну мову. На цій основі утверджувалося почуття етнічної окремішності, яка допомагала зберегти свою автентичність, а водночас сприяла і єднанню родини.Нашим предкам здавна була властива відсутність вродженої агресивності, яка була притаманна деяким нашим сусідам. Вони виявляли схильність до розуміння інших людей, сприймали світ серцем, уміли ставити себе на місце інших, виявляли гостинність до чужинців. Ці риси і зумовили в Україні ранню появу егалітарного (рівноправного) шлюбу.

В українській родині з давніх-давен діяв закон опіки. Він також випливав з природної доброти українця і поширювався на старших у родині, безпомічних, інвалідів, сиріт тощо. Як засвідчують історики, будуючи Січ чи просто оселю, козаки завжди найперше споруджували шпиталь і школу. 

У родині культ опіки виявлявся великою повагою до старших, а також готовністю членів сім'ї допомагати хворим і немічним. 

Життя української родини будувалося на засадах природо-відповідності, які втілювалися в звичаєвому праві та в громадській моралі. Людина природно прагнула сімейного щастя, а тому молоді завжди намагалися створити сім'ю здорову і дружну. "Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона...", - так висловив це прагнення І. Котляревський.

Мій робочий день починається о сьомій годині ранку. Я прокидаюсь, вмиваюсь, одягаюсь, снідаю і о восьмій годині виходжу до школи. Перший урок починається о восьмій тридцять. У школі я вивчаю різні предмети: математику, українську мову, історію. На уроках я уважно слухаю вчителів, відповідаю на їхні запитання, виконую вправи та завдання. На перерві можна трохи відпочити, поговорити з друзями, з'їсти яблуко. Двічі на тиждень я ходжу на тренування з баскетболу.

Після школи йду до дому. Обідаю з бабусею і сідаю виконувати домашнє завдання. Ще раз читаю те, про що йшлося в класі, потім вчу правила, роблю вправи, вчу вірші. Закінчивши уроки, збираю зошити та підручники на наступний день.

Робочий день закінчено. Можна погуляти з друзями.