Випишіть окремо ті, що не утворюють ступенів порівняння. Свіжий, малиновий, чулий, добрий, лисий, жонатий, жовтогарячий, бордовий, перемудрий, вишневий, молодий, веселий, порожній, русий, синюватий, зеленавий, старший викладач, молодший науковий, співробітник, білявий.

Кожна  пора року по-своєму змінює садок біля мого дому.

  Взимку він спить під білим покривалом. Іноді пташка порушить цей глибокий сон. Весною яблуня, малина, смородина одівається у чудовий білий цвіт. На клумбах звеселяють погляд острівці різнобарвної примулки: жовтий, білий, фіолетовий. Літом зелений колір набуває насиченого відтінку. Весело щебечуть пташки. Чарівниця осінь дарує щедрий урожай червоних та зелених соковитих яблук. Розфарбовує листя у жовтий і золотистий кольори. Сухе листя опускається на землю. Дбайливі господарі зберуть опале листя та сухі гілки. Сад уже в очікуванні зими.

 Біля нашого будинку росте горобина.Давно вона росте. Стара вона та розлога. До неї часто прилітають птахи. Щось щебечуть , розповідають їй щось...  
Сьогодні мені приснився сон. Стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.
- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати.
.-Так , так! -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках.
-Та ,що я,- відповіла горобина.-Якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не росли б на моїх гілках гарненьких,червоних ягідок. Так я би й стояла сумна та одинока.
- Та ми ж друзі! І тепер будемо завжди допомагати  один -одному!- весело зачиркали пташеки і полетіли далі. 
 Прокинувся я, виглянув в вікно і знову побачила на горобині пташок.А вони і справді стали друзями!