52. 1. Спишіть, вставляючи дібрані з довідки звертання. Поясніт —ділові знаки.1. Лети зі мною. Ти побачиш повільні, свіжі береги, де ми.колайчики синіють і зеленіє холодок лукавий заячий, міжнихрозсипана гвоздика дика. ... обійми! (Я. Таран 2. ... ти ночейне доспала і водила мене у поля край села (А. Малишко). 3. ...З ким Правда й Совість входять в кожен клас, хіба вас оціни-ли по заслузі? А ви ж людьми учили бути нас (Ф. Приймачик).4. Де ви ... і та неопалима купина? Хто нас ... веде повз неї?Плахкотить же портсіяти, йжати.... не смій зобияпромені, мов на аасе поруч десь вона ... (Л. Бойчук). 5. Навчишся... іІ все ж, хай які б не були вчителі, як виростешобижати й найменшої кузьки на нашій землі. 6. Наод на антені, повисне жайвора завіт: — Родися ... іорай на світ ... ! (В. Бровченко).​

Якщо розпитати людей на вулиці, про те, що значить доля, то можна отримати дуже багато часто суперечливих думок. Але в основному всі люди розділятися на 2 табори. Перший буде дотримуватися думки, що доля визначена, і людина нічого не зможе зробити, і єдине правильне рішення – це не противитися долі і пливти за течією, змирившись з нею. Другий же навпаки буде доводити, що все в наших руках, і що наше життя залежить виключно від того, як ми зможемо її побудувати, а цеглинки в ній – це наші щоденні рішення. І зможуть навести безліч прикладів, які можна розглянути також з двох сторін. Однак ці два табори сходяться тільки в одному, що в житті є надія на диво.Висновок можна зробити тільки один, як би людина не дивився на долю і яке б значення він їй не надавав, вона не перестає існувати і впливати на перебіг життя людини.

1.Лед, незміцнілий на річці студеної, немов як тане цукор, лежить
2.По степу, не встигла охолонути за ніч, вже тягне знову теплий вітер
3.Му-Му, зроду не бувала в таких покоях, дуже злякалася
4.Будинок стояв серед степу, нічим не обгороджена
5. Люди, не вирішували глумитися над Герасимом, боялися його.
1) Он сдлал это так неловко, что задел образок моего ангела, висевший на дубовой спинке кровати, и что убитая муха упала мне прямо на голову.
2) Это-кружок из кардона, вставленный в деревянную ножку, в которой кружок этот подвигался посредством шпельков.
Между ними ласково блистели темно-голубые клочки неба, украшенные золотыми крапинками звезд.
Стрелы, пущенные в него мужчинами, упали, жалкие, обратно на землю.
Расскажи мне, как это было!- попросил я старуху, чувствую впереди одну из слвных сказок, сложенных в степях.