Відновити й записати текст, увівши з довідки пропущені відокремленіуточнювальні члени речення. Розставити пропущені розділові знаки.Другого дня ... наблизились наші подорожні до хутора (П. КулішЗаторгало щось сінешніми дверима ... . (С.Васильченко).В цей час тихо ... відчинилися дверіМ.Стельмах).В цей час тихо ... відчинилися двері.(М.Стельмах).Наступний день ... видався сонячний (Є.Гуцало).Так і йдемо... . (Л.Костенко).Небагато ... дозволили їм добути в кар’єрі вапна (М.Стельмах).Робилося тепло... . (Панас Мирний).І раптом з гурту ... мені у спину пролунав той сміх (Ліна Костенко).Над ставком широковидим ... там комар, славетний лицар, під листомзеленим жив (Б.Грінченко).Раз на рік ... вовчиця народжує 5-6 сліпих, глухих, беззубих вовченят (Зпідручн.).Довідка. На заході сонця; сильно, нетерпляче; по-злодійськи; субота; крізьгоре нав лише п’ятнадцять тон; аж жарко; десь позаду, звідти;посеред очеретів; у середині березня або на початку квітня.

Объяснение:

Посеред кімнати — дубовий старовинний стіл. Він квадратовий, а столішни-ця викладена мозаїкою з елементів, зроблених із дерев різних порід. Стіл спирається на масивні ніжки. Проміж них — дерев’яні поперечки. Коли я була зовсім маленькою, я полюбляла на них сидіти. А ще у прабабці є диван. Як же не присісти на прохолодну шкіру старого дивана! У нього висока спинка із дзеркалом, полички, на яких стоять кумедні порцелянові слоники. По боках дивана — товсті шкіряні валики. Вони замінюють подушки. Я не стану описувати ані етажерку з книжками, яка стоїть між диваном і буфетом, ані шифоньєр, що розмістився у правому кутку кімнати, між вхідними дверима нком. А ось телевізор у прабабці сучасний. Від цього подарунка моїх батьків вона не відмовилася

Найважливіше, що є у кожної людини – це її близькі. На мою думку, сім’я – це найбільший скарб. Я вважаю, що кожен повинен її берегти. По – перше, коли ми приходимо у світ, наші батьки роблять все, для того, щоб ми росли здоровими і щасливими. Тому, що рідні найбільше люблять нас. Підтвердженням цього є те, що вони роблять для благополуччя і радості дітей: навчають ходити, розмовляти, ведуть в садочок та до школи, хочуть, щоб ми були чесними, добрими і справедливими, вкладають частинку своєї душі. По – друге, коли малюки виростають, завжди повертаються у рідний дім. Це засвідчує, що куди б життя не закинуло, і ким би ми не стали, батько й ненька завжди раді нас бачити. Прикладом для мене є моя сім’я. Я виросла у цілковитій любові та щасті. Батьки та сестра – найрідніші для мене. Щоб не трапилось, ці люди завжди готові підтримати, дати мудру пораду. Вони – мій скарб, який хочеться оберігати, який є найцінніший. Звідси можна зробити висновок, що сім'я – скарб кожної людини. Варто пам’ятати про це. Бо найщиріші, найдобріші люди у нашому житті – батьки, брати і сестри та родичі – наша любов.