Міні тест!5 клас!Повні відповіді! Укажіть рядок, у якому всі сполуки слів є словосполученнями. Визначте частини мови в них. А рідна мова, прийшла вчасно, прочитати книгу; Б між заняттями, наголошений склад, тихо заспівати; В починається урок, довгий хвіст, улітку відпочивати; Г на узліссі, край дороги, повернутися вчасно. Розставте розділові знаки в реченні. Виконайте фонетичний розбір виділеного слова. Виділене слово - узгір'ях! Скрізь червоно на небі і на узгір’ях і на горі. Як ви розумієте значення прислів’я: «Книга вчить, як на світі жить»?

1.А

2. Скрізь червоно: на небі, і на узгір'ях, і на горі.

узгір'ях (у з г' і р й а х)-7 букв,8 звук,2 скл.

у-(у)-голосний,ненаголошений

з_(з)-пригол,твердий,дзвінк

г-(г')-пригол,пом'якшений,глух.

і(і)-голосній ,наголошений

р(р)-пригол,твердий,дзвінкий

я(й)-пригол,м'який,дзвінк

(а)гол,ненагол.

х_(х)-пригол,тверд,глух.

3. Це означає що чим більш ти будеш захоплюватися книгами тим більше ти будеш знати. За до книги можно знайти багато відповідей на запитання, дізнатися щось цікаве та повчальне.

Объяснение:

1

А)Рідна-прикметник,мова-іменник,прийшла-дієслово,вчасно-прислівник,прочитати-дієслово,книгу-іменник.

Б)між-прийменник,заняттями-іменник,наголошений-дієприкметник(в 5 класі ви ще такого не вчили,так що напишіть прикметник),клад-іменник,тихо-прислівник,заспівати-дієслово

в)починається-дієслово,урок-іменник,довгий-прикметник,хвіст-іменник,улітку-прислівник,відпочивати - дієслово.

Г)на-прийменник,узліссі-іменник,край-іменник,дороги-іменник,повернутися-дієслово,вчасно-прислівник.

Відповідь А,бо між заняттям,на узліссі іменники з прийменниками ,а коли вживається ім. та прийм. це не словосполучення,починається урок також не є словосполучення ,бо це підмет з присудком.

2.Скрізь узагальнене слово(для слів на небі,на горі,на узгір'ях),тому ставимо :.на небі,на горі,на узгір'ях - це однорідні члени,тому між ними ставимо коми.

Одразу за селом, в оточенні густого сосняку, розкинувся ставок. Він невеличкий, але надзвичайно чистий і прохолодний. Коли світить сонце, у ньому відбиваються тисячі сонячних блискіток, аж сліпнуть очі.Одинокі верби, що стоять поблизу, купають свої довгі жовто-зеленуваті коси в кришталевій воді.Ставок багатий рибою. Наші односельці рано, коли легкий туманець ще висить над водою, починають "полювати" на рибу. Так і чуєш, як то тут, то там ляскає по воді хвіст окуня чи сріблястої плотви.По берегах ставка де-не-де ростуть зарості очерету. Вони утворюють також подоби острівців посередині пруду. Саме там ховаються вдень від дитячого галасу дикі каченята. Лише іноді випливають вони погуляти на чисту воду в супроводі мами-качки.Кумедно дивитись, як вони, швидкі й пухнасті, стрімко гребуть лапками, наче ганяючись одне за одним.Увечері, коли сонце сідає за виднокрай, останні промені освітлюють все довкола. I прут, і сосни, й очерет ніби заливає червоногаряче світло. Усе набуває нереальних форм і забарвлення. Це — захоплююче, фантастичне видовище.Сонце востаннє, огледівши землю, прощається з нею до наступного ранку. Усе, затамувавши подих, поринає в бузково-синій морок. Настає ніч.

ЛЕГЕНДА ПРО ЛІЛІЮ 
Це було в давнину, коли в широкі степи України залітали орди татарські. Страшний то був час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти, а їх безжалісно рубали шаблями. Лилась кров, лились сльози. Старих людей рубали, молодих дівчат і хлопців забирали в полон і гнали в невідому країну. 
В одному селі ( а скільки таких сіл на широкій Україні ) росли і розквітали красиві вродою і станом чорноокі, працьовиті красуні. Ніжні, непорочні, як білий цвіт лілії. 
Одного разу на село налетіли татари. Дівчата, щоб не йти в неволю, втопились в бистрій і глибокій річці. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанку з’явились білі пуп’янки невідомих квітів. Коли зійшло сонце, проміння освітило згорище на місці села, і, наче злякавшись побаченого, пробігло по неспокійній поверхні річки, невідомі квіти розцвіли яскравим, сліпучим цвітом. Здавалось, що ніжні руки дівчат тягнуться до сонця, вітають світла. А ввечері, з запахом сонця, ховалися від чорної ночі. З того часу ці чудові ніжні квіти, яких прозвали ліліями, просипаються з сонцем і засипають з його заходом.