Опиши погоду за вікном, використовуючи складні речення Даю все свои очки

ответ:Погода сонячно Трохи прохолодно і сумні хмари і на дворі температура сягає 12 градусів)

Объяснение:

У мене за вікном сонячна погода. Мені вона подобається. Цвітуть квіти, на деревах з'являються дерева. На вулиці дуже жарко, хочеться поїхати на річку. Також за вікном свіже повітря. Він свіжий. Загалом, на цьому все! Я пішов на вулицю!

Якось вночі я прокинулась від гуркоту на кухні. Я побачила щось не звичайне, це було слово, так слово! Я дуже злякакалась, в туж мить з`явилось ще одне слово - хоробрість. Я запитала, хто вони і що тут роблять. Слова розповіли мені про країну “Антонію”, де живуть брати або сестри антоніми. Вони звичайно сваряться, тому в городі дуже шумно! Вони прийшли, що б познайомити мене зі світом антонімів. Тоді ми полетіли у це місто. Там я бачила як слова ходять... Я побачила, як вони голосно кричать. И що ці слова дуже різні... До нас підійшла пара слів. Вони представились як Білий та Чорний. Потім на нас звернули увагу ще декілька слів. І ще... І ще... Я не на жарт перелякалась, бо вони всі почали на мене дивитись та щось мені казати. Я прокинулась з полегшеням... Це був сон!

Покров
           
      Эту землю снова и снова
     Поливала горячая кровь.
     Ты стояла на башне Азова
     Меж встречающих смерть казаков.
     
     И на ранней заре, средь тумана,
     Как молитва звучали слова:
     За Христа, за святого Ивана,
     За казачий престол Покрова,
     
     За свободу родную, как ветер,
     За простую степную любовь,
     И за всех православных на свете,
     И за свой прародительский кров.
     
     Не смолкало церковное пенье;
     Бушевал за спиною пожар;
     Со стены ты кидала каменья
     В недалеких уже янычар
     
     И хлестала кипящей смолою,
     Обжигаясь сама и крича...
     Дикий ветер гулял над тобою
     И по-братски касался плеча:
     
     За святого Ивана, за волю,
     За казачью любовь навсегда!..
     Отступала, бежала по полю
     И тонула на взморье орда.
     
     Точно пьяная ты оглянулась, -
     Твой сосед был уродлив и груб;
     Но ты смело губами коснулась
     Его черных, запекшихся губ.
     
     "Эти дни не могут повторяться..."      
     
      Эти дни не могут повторяться, -
     Юность не вернется никогда.
     И туманнее и реже снятся
     Нам чудесные, жестокие года.
     
     С каждым годом меньше очевидцев
     Этих страшных, легендарных дней.
     Наше сердце приучилось биться
     И спокойнее и глуше и ровней.
     
     Что теперь мы можем и что смеем?
     Полюбив спокойную страну,
     Незаметно медленно стареем
     В европейском ласковом плену.
     
     И растет и ждет ли наша смена,
     Чтобы вновь в февральскую пургу
     Дети шли в сугробах по колена
     Умирать на розовом снегу.

  И над одинокими на свете,
     С песнями идущими на смерть,
     Веял тот же сумасшедший ветер
     И темнела сумрачная твердь