Всі люди різні. Це означає, що кожна людина неповторна, оригінальна. Різні люди мають різні мрії. Хтось мріє про нову машину, книгу,а хтось мріє про велику сцену. Також кожна людина наділена виликою уявою, за до якої у людини з"являються мрії. Спочатку ці мрії дуже просто і легкоздійсні, але з часом людина дорослішає і її мрії набувають великого значення у її житті. Тоді ці мрії стають метою, до якої потрібно йти. В мене є багато мрій, але є одна найзаповітніша...В майбутньому я хочу бути фотографом. Це так цікаво. Я буду надіятись, що якщо я виросту, то моя мрія обов"язково здійсниться, адже якщо дуже сильно вірити у це, то так і буде. Я вірю у свої сили і буду йти до кінця, щоб моя мрія здійснилася. Мрійте, адже мрії це так цікаво.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Будь ласка, до ть мені відредагувати текст Зорипад У проминях сонця дотлівали хмари. Шче будуть теплі дні шче цвістимуть квіти сонце препікатиме по літньому. Та вже дзвинить увисочені пичальна струна- що нагадує :що все литить на ни видимих крилах – і все має кінець. Ліс шче шумітиме але либонь на пів-тону тихіше. Максим дивився у пригасле темносинє небо на маленькі перщі рідкі- наче росвішанні недбалою рукою, зорі. Вони були, схожі на яблучька, на віті здичавілої яблуні. Одна зоря зірвалась, і шугонула за темний ліс…. Зорипад шумує в наших жилах- український зорипад. Таємничий до щему в сердці, й виличний. То нащі стражденні претки шугають у безвість у вічність щоб постати в нас пичальними і вічно-одинокими як одірванні от небозводу зорі. Тільки українцеві дано це вітчутя - тільки його гнітить підозра, і гірка, не в гасима туга. Людина яка не ввібрала в себе сивий зорепад , і цвіт калини яка невітчула на своїх губах смак вишні якій не вдарив у серце на світанку перепел неможе бути українцем.І поки на небозводі горітиме хоч одна зірка а на землі залишется хочь один перепел - Україна незгасне.
У променях сонця дотлівали хмари. Ще будуть теплі дні, ще
цвістимуть квіти, сонце припікатиме по-літньому. Та вже дзвенить у височині печальна струна, яка нагадує, що все летить на невидимих крилах - і все має кінець. Ліс ще шумітиме, але либонь на пів тону тихіше. Максим дивився у пригасле темно-синє небо на маленькі перші рідкі, наче розвішані недбалою рукою зорі. Вони були схожі на яблучка на гілці здичавілої яблуні. Одна зоря зірвалась - і шугонула за темний ліс….
Зорепад шумує в наших жилах - український зорепад. Таємничий до щему в сердці й величний. То наші стражденні предки шугають у безвість, у вічність, щоб постати в нас печальними і вічно одинокими, як одірвані од небосхилу зорі. Тільки українцеві дано це вітчуття - тільки його гнітить підозра і гірка невгасима туга.
Людина, яка не ввібрала в себе сивий зорепад , і цвіт калини, яка
не відчула на своїх губах смак вишні, якій не вдарив у серце на світанку перепел, не може бути українцем. І поки на небосхилі горітиме хоч одна зірка, а на землі залишиться хочь один перепел - Україна не згасне.
Объяснение: у завданні не уточнено, чи редагувати тільки орфографію, чи виправляти треба й неправильно вжиті слова, тому такий варіант