Аналіз вірша козак ЯмайкаБудьласка, ів​

Іронічно обіграна національна традиція й карибська екзотика в макаронічному поєднанні — ознаки твору Юрія Андруховича «Козак Ямайка».

І в іронічній поезії Ю. Андруховича такий сердешний Мамай-Ямайка у вицвілих шароварах нарікає на долю та підлих зрадників-піратів, через яких не вдалося допастися до щедрот Фрітауна з його «сріблом-злотом» і принадливими дівчатами. Тепер ось доводиться сердезі «кружати сивуху» в компанії з хитрим піратом Діком, який продав козацьку справу за «тридцять гнилих ескудо»... Немає щастя козакові в цьому світі, хіба що на «вечірній зорі» трохи розрадить душу тужлива мелодія «цукрової сопілки».

Слова і смисли, як і одяг, можуть стиратися й зношуватись від частого використання. А для їхнього «поновлення» іронія підходить якнайкраще — ось як у вірші Ю. Андруховича з таким несподіваним поглядом на традиційну в нашій літературі козацьку тему.

Объяснение:

111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111

Объяснение:2122111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111

111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111112213211213213321223312мвв вавсва

ответ: Привіт!

1. Осяяне сонцем літнього дня місто миготіло всіма барвами.

2. Сині очі, вмиті сльозами, виблискували волошковим квітом - чисті, непорочні й по-дитячому довірливі.

3. Настояні на сизих отавах і туманах серпневі ночі дихають пахощами зрілого літа.

4. Палац, оточений величезним парком, стояв на високій горі, внизу голубіли озера й ставки, а далі мерехтів Дніпро.

5. Дівчину, високу, ставну й повногруду, облягала біля полотняна сорочка з вишитими рукавами.

6. Над морем злітали чайки, шугали в голубому мареві білими крильми, схожими на трепетні сторінки, вихоплені з якоїсь книги чи власної пам'яті.

7. Зрідка зустрічалися низькорослі дубки, кучерявилася унизана оранжевими ягодами чіпка, шипшина.

8. І віхола, густа, лапата і тепла, знову насувала.

9. Сонце сідало за густо порослу золотим дроком і маслинами гору.

Я не впевнена лише на рахунок 5 і 6 речення, але дуже сподіваюся, що хоч трохи до