I.Установити термін за визначенням 1)синтаксична одиниця, утворена поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку – 2)слово чи група слів, що виражають закінчену думку – 3)речення, граматична основа якого складається з одного головного члена – 4)речення з пропущеними членами, які легко відновити за контекстом або з ситуації спілкування - 5)чуже мовлення, передане дослівно, з повним збереженням змісту, форми, інтонації –

1) словоспоглучення; 2) речення; 3) односкладне речення; 4) неповне ситуативне речення; 5) пряма мова

Объяснение:

   Твір-опис свійської тварини пропоную скласти так:
   У нашій родині живе свійська тварина. Це собака на ім'я Джесі. Джесі разом з матусею ми знайшли на вулиці ще дитинчам. З того часу вона живе з нами. Джесі не має породи. Вона висока та струнка. Шерсть у моєї улюблениці коричневого кольору, гладенька. По всьому тілу у Джесі є маленькі темні плямки. Вони роблять її дуже кумедною.
   У Джесі вуха, наче трикутники. Вони чують все, що відбувається навколо. Хвостик у моєї собаки довгий та схожий на бубличок. Щодня Джесі зустрічає мене зі школи радісним гавкотом. Я дуже радий, що одного разу ми врятували їй життя. Тепер вона - наша вірна подруга по життю.

У мене талант (бугага) до приготування їжі проявився в 10 або 11 років. Мені здається, від безвиході. У те літо мене відправляли до бабусі на дачу. Всього на тиждень або два, я більше ніколи не витримувала без батьків. А моя бабуля готувала досить посередньо. Вона могла взагалі забути про їжу, копаючись на грядках або дати мені на обід малинки з молочком. А я любила М'ЯСО. Завжди. Ну і додатково, бабуля дуже любила пріпахать всіх до садово-дачних робіт, що я не виносила до тремтіння. Тому, відправляючись до неї, я придумала, що мій обов'язок буде - готувати нам є. По дорозі тато купив мені кулінарну книжку, чомусь про польську кухню, і я почала по ній готувати. Не всі експерименти, звичайно, були вдалими. Але слава богу, ні бабуся, ні батьки, ніколи не викидали мою їжу. І навіть нічим не висловлювали свого невдоволення. Я ж, натхненна, жерла все, що приготую. Я готувала там мінімум два рази на день (на сніданок по колишньому бабуся давала мені малинку з молоком). І пізнала безліч базових правил. І чомусь навчилася готувати рівно дві з половиною порції (щоб поїсти вдвох і добавка!)

Правилами досі користуюся, а товку вважаю - найприємнішою і легкою домашньою обов'язком. І головне, приготувавши обід, можна вже не прибиратися - борги перед суспільством виконані))

загалом, у мене склалося кілька факторів: по-перше, я дуже любила смачну їжу - у мене мама дуже добре готує. По-друге, обставини. У третіх, непереносимість якихось інших обов'язково-побутових занять, і найголовніше - прихильне сприйняття моїх експериментів близькими. Взагалі, мені здається, що люблячі готувати - це в першу чергу люблячі є. А любов до їжі з'являється (або не з'являється) у самому ранньому віці, коли тебе або змушують жерти кашу, або дають вибір - є зараз чи поїсти пізніше.