Сочинение на тему числительные вокруг нас

число числівник назове,у світ лічби нас поведе,ми навчимосярахувати,додавати, віднімати.одна на світі батьківщина,і матір теж одна-єдина,над нами сонечко одне,проміння шле нам золоте.земля одна, планет багато,на небі - тисячі зірок.шість буднів тижня, одне свято,і безліч у полях квіток.число числівник називає,і всяк школяр це добре знає.один, два, три, чотири, п'ять -учимось, друзі, рахувать.

Справжнім чарівником художнього слова можна назвати українського письменника Всеволода Нестайка. Сам він вважає, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна. Тому й став дитячим письменником, щоб у творах повертатися у дитинство, догратися, досміятися.
Повість "Тореадори з Васюківки" теж про гру, вигадку, фантазію. Романтика щоденних пригод так захопила двох друзів Івана Реня і Павла Завгороднього, що іноді вони втрачають відчуття межі між реальністю та уявним світом, створеним ними самими.
Вже з перших рядків повісті починаєш розуміти: доведеться сміятися. І сміятися багато та весело. Такий незвичайний колорит сільського дитинства зобразив письменник. Пригоди героїв повісті починаються змалку. Пискнув неправильно хлопчина власне ім'я. От і прозвали Явою на все життя. Але немає коли засмучуватися з цього приводу, бо виникає стільки справ, що не вистачає часу замислюватися над тим, як там тебе називають. Та ще й є друг Павлуша, який виручить і до що-небудь придумати.
Ява і Павлуша не просто вигадники. Це дві "бомби уповільненої дії", хоч у їх вчинках немає злого умислу, а тільки добрі наміри. Адже добру справу хотіли зробити хлопці, коли проводили першу лінію метро у Васюківці. Порятунок маленького песика Собакевича із занедбаної криниці взагалі можна назвати подвигом без будь-яких жартів: далеко не кожен спуститься на дно напівзруйнованого колодязя. Щоправда, енергія у хлопців б'є через край. Тому навіть добрі справи часто перетворюються на комічні ситуації, що викликають сміх.

Объяснение:

Петро Конашевич народився в місті Самбір Перемишльської землі Руського воєводства (нині Львівська область) в мелкошляхетской православній родині.

Українські історики Юрій Міцік.і Зоя Хижняк вважають, що батька Сагайдачного звали Кононом, по Конаш, звідки по батькові Конашевич, за звичаєм тих часів стало прізвиськом і прізвищем. У старих козацьких селах Лівобережжя до сих пір зустрічаються люди з прізвищами Конах і Конаш, можливо далекі родичі або нащадки гетьмана. Після його смерті мати майбутнього гетьмана прийняла чернецтво під ім'ям «черниця Макрина». Єлисей, який згадується з прізвищем Казновський, - це, швидше за все, дід Сагайдачного по материнській лінії. У «пом'янник» згадується ім'я Анастасія. Це дружина Сагайдачного (в дівоцтві Повчанського), яка після смерті гетьмана вдруге вийшла заміж в 1624 році за шляхтича, якогось укр. Івана Піончіна. Оскільки в православ'ї в помянник вносили не лише близьких родичів, а й духовних наставників і близьких людей, з якими не були в кровній спорідненості, то точно визначити інших людей, внесених в помянник, практично неможливо. Єдиним винятком з цього списку може бути Яків, який, швидше за все, є Яковом Бородавко