Укажіть речення, у якому потрібно поставити тире між підметом і присудком А Людина повинна жити красою, добром, правдою (П. Загребельний Б Рабство в’язниця душі (Теренцій Публій). В Лише той не знає смерті, хто творить сам життя (В. Сосюра). Г Овіяна вітром веселка в моїх зацвітає очах (А. Малишко). 2. Укажіть речення, у якому допущено пунктуаційну помилку А Життя — це і усмішка, і сльози це солоні (Л. Костенко). Б Лози, висип, кручі, ліс — усе блищить і сяє на сонці (О. Довженко). В Прилітайте, сизокрилі мої голуб’ята, із-за Дніпра широкого (Т. Шевченко). Г Уміти користуватися словом велике мистецтво (В. Сухомлинський). 3. Укажіть речення, яке не містить пунктуаційної помилки А Із цим нестерпним відчуттям він кудись провалився, але згодом почав спливати, чи виходити з небуття (М. Стельмах). Б І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло струсило з себе дощ самоцвітів (М. Коцюбинський). В І квіти, і зорі, й зелінії віти провадять розмови кохані про вічную силу весни на сім світі, про чари потужні весняні (Леся Українка). Г У небі то розгоряються то погасають сліпучі ракети (Ю. Збанацький). 4.Укажіть речення, у якому вжите вставне словосполучення (окремі розділові знаки пропущено) А Почин кажуть великий чоловік (Панас Мирний). Б Власне кажучи вечір уже минув, і вже сама ніч! (Остап Вишня). В Теплий кожух тільки шкода не на мене шитий (Т. Шевченко). Г Полювання як ви потім побачите потребує чимало часу (Остап Вишня). 5.Укажіть речення, у якому допущено пунктуаційну помилку А Справді, добре сміється той, хто сміється останній (М. Стельмах). Б Всяке трапитись, може, на довгім віку (О. Підсуха). В І мені осіння ніч короткою здається (Леся Українка). Г Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо (М. Рильський)

Відповідь:

1. Б. Рабство - в’язниця душі.

2. Г. Уміти користуватися словом - велике мистецтво.

3. В І квіти, і зорі, й зелінії віти провадять розмови кохані про вічную силу весни на сім світі, про чари потужні весняні.

4. Б. Власне кажучи, вечір уже минув, і вже сама ніч!

5. Б. Всяке трапитись може на довгім віку.

ответ:1.Б

2.

3.Г

4.Г

5.Б

Объяснение:

Одразу за селом, в оточенні густого сосняку, розкинувся ставок. Він невеличкий, але надзвичайно чистий і прохолодний. Коли світить сонце, у ньому відбиваються тисячі сонячних блискіток, аж сліпнуть очі.Одинокі верби, що стоять поблизу, купають свої довгі жовто-зеленуваті коси в кришталевій воді.Ставок багатий рибою. Наші односельці рано, коли легкий туманець ще висить над водою, починають "полювати" на рибу. Так і чуєш, як то тут, то там ляскає по воді хвіст окуня чи сріблястої плотви.По берегах ставка де-не-де ростуть зарості очерету. Вони утворюють також подоби острівців посередині пруду. Саме там ховаються вдень від дитячого галасу дикі каченята. Лише іноді випливають вони погуляти на чисту воду в супроводі мами-качки.Кумедно дивитись, як вони, швидкі й пухнасті, стрімко гребуть лапками, наче ганяючись одне за одним.Увечері, коли сонце сідає за виднокрай, останні промені освітлюють все довкола. I прут, і сосни, й очерет ніби заливає червоногаряче світло. Усе набуває нереальних форм і забарвлення. Це — захоплююче, фантастичне видовище.Сонце востаннє, огледівши землю, прощається з нею до наступного ранку. Усе, затамувавши подих, поринає в бузково-синій морок. Настає ніч.

Мій обов’язок перед природою. Живучи в наш складний час гаючи за життям свого народу й усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому.

Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. На землі не буде більше великих воєн, завдяки досягненням науки і техніки, людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнювало її протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.

Ми всі у боргу перед природою. Важливо поважати свою матір-землю. Ні в якому разі не допустити цілковитого знищення усього живого на ній. Бо, коли це станеться, ми, люди, теж зникнемо, і наш обов’язок зараз — не допустити цього.

Не допустити хоча б того, що цілком і повністю залежить від нас і називається людським чинником.

З уроків географії ми знаємо, що природа — це безкраї степи, на яких дозріває зерно нового врожаю. Це могутній Дніпро з тихими затоками та довгими вітами верб. А навесні цвітуть і милують око молочно-білі сади. Не можна навіть дібрати слів, щоб розказати про все, що відчуваєш.

Рік у рік росте і міцніє моя Україна, разом з нею ростемо і ми, молоде покоління, яке словами А. Малишка дає клятву на вірність Україні:

Рідну, добру, у крові умиту,

Я тебе нікому не віддам.
Але уроки екології нагадують: атомні безумства, бурхливий розвиток хімічної промисловості призвели до того, що в багатьох регіонах життя стає нестерпним.

Думаю, всі розуміють, що наш обов’язок — зберегти природу. Не шкодити їй, не забруднювати воду, повітря, ліс. Любити природу, цінувати, дякувати їй, а вона віддячить нам сторицею.