Фразеологізм поетичного, урочисто-піднесеного забарвлення вжито в реченніА) У Франції впадала в око та дбайливість, із якою ставляться французи до старовини (М. Рильський)Б) З'ясую стисло свідкам звинувачення, щоб не збивали суд на манівці (Л. Костенко)В) Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала за паном (Панас Мирний)Г) Доки не проведу своїх леле в ирій, не візьмуся ані за холодну воду! (Григір Тютюнник)Д) Добру хвилину стояти вони мовчазні... і линули думкаб в майбутнє. (О. Довженко)​

Однією з найболючіших і найактуальніших проблем для сучасної України є проблема еміграції її громадян до інших країн. Зрозуміло, що емігрувати за межі рідної країни змушені люди, що з різних причин не можуть повноцінно жити на її теренах. Як правило, це причини економічні (тобто бажання поліпшити рівень свого життя, забезпечити особистий добробут, а відповідно, і гідне існування) або ідеологічні (неможливість жити в країні, політичні, соціальні або моральні закони якої суперечать особистим інтересам громадянина і зумовлюють його гноблення та утиски).
Наші співвітчизники змушені були назавжди виїжджати за кордон за різних часів і з різних причин. Однак еміграція ніколи не була для них порятунком. Виїзд до чужої країни з чужою культурою і мовою є швидше трагедією для українців, які споконвіку славилися своєю прив'язаністю до рідної землі, рідної віри, рідної домівки.

Виїжджати за кордон у пошуках кращої долі у різні історичні періоди були змушені також науковці, митці, підприємці - люди різного віку й різних ідейних переконань, не згодні з політичним режимом країни, а тому переслідувані й гнані.

На сьогодні за межами України проживає близько п'ятнадцяти мільйонів українців. Більшість діаспори складає науково-мистецька еліта, яка продовжує розвивати свої національні політичні, громадські, культурні, наукові та духовні ідеї і за головну мету своєї діяльності ставить повноцінне існування незалежної української держави. Однак неможливо творити державу за її межами. Саме тому українська влада повинна зробити все для того, щоб у громадян нашої країни не виникало потреби їхати світ за очі у пошуках кращого життя.

Ти - еміграт,але не зрадник. Якщо ти патріот своєї держави, ти її любиш,але певні умови тебе виганяют зі своєї держави,то це аж ніяк  не значить,що ти зрадник. Невже людина буде жити в болоті,якщо вона може жити трохи краще? Кожна людина шукає місце де краще. Кожна людина піде туди,де на її думку,буде краще для неї і її сім"ї. Тому,що кожна людина прагне щастя і дороги в вищі заклади своїй дитині. І та людина,яка емігрує, емігрує тільки за те,щоб добитися кращого життя для себе і своєї дитини.  Людям доводиться залишати країну тому,що ці умови вони вже  не в змозі змінити самі. Хіба міг рядовий українець протистояти, наприклад, політиці Сталіна? Кожен має право на гідне життя, до того ж люди відповідають за добробут родини, дітей. Звичайно, ми маємо прагнути до того, аби зробити свою країну безпечною та комфортною для життя, проте інколи ми просто безсилі.