Не даремно білочку називають працелюбним звірятком.СКЛАСТИ ТВІР.ЗАПИСАТИ ЗАЧИН І ОСНОВНУ ЧАСТИНУ.

Була собі білочка, вона була руенька, гарна вона була дуже працьовита.

Ось одного разу пішла вона збирати горішки. Назбирала дуже багато, у білочки був брат його звали Миша, і вона йому завжди приносила горішки а він їй ніколи.

( Дальше я не знаю) Не даремно білочку називають працелюбним звірятком.

Объяснение:

ответ:Білочка дуже працелюбне і веселе звірятко.

Білка дуже ретельно шукає мох для свого дупла. А всі горішки які знайде,чи хтось подарує вона закопує в ямки,там горішки зберігаються довго-довго. Але білочка не завжди пам'ятає де закопала горіх. Тому інколи з них виростають великі дерева. Білочка ще й корисна в тому що коли вона їсть шишку із сосни то маленькі насінинки падають на землю,і навіть можуть прорости!! За рік це крихітне звірятко може посадити більше тисячі дерев.

Объяснение:

У кожної людини є хобі, улюблене заняття. У Ченнінг говорив, що заняття, що не містить труднощів, що не вимагає повної напруги розуму і волі, негідно людини.
Одним з моїх улюблених занять є читання. Вважаю, що книга - найкращий друг людини. Для кожного віку є своя улюблена книга. Коли я була маленькою, мені дуже подобалися твори М. Носова. Особливо, «Пригоди Незнайка». Читати я навчилася в 4 роки і, звичайно ж, моїми друзями стали герої А. Барто, Б. Заходера, С. Маршака, С. Михалкова.
Я впевнена, саме книга формує людину і вчасно прочитана книга - величезна удача. В. Солоухін говорив, що читаючи деякі книги, можна правити свою мову, а не інших свою громадянську совість. Тут хочеться відразу згадати книгу А. Гайдара «Тимур і його команда». Для мене вона є найулюбленішою. Шкода, що в сучасний час діти стали лінуватися читати. Адже читання - це праця, творчість, самовиховання своїх духовних сил, волі (В. Сухомлинський). Вчора я прочитала розповідь В. Солоухін «Месник». Завтра мене чекають нові корисні книги, які будуть змушувати мене думати ...

Я казала це вже неодноразово і продовжую це стверджувати: Тарас Григорович Шевченко для нашого народу, для України, – це не просто поет чи художник. Він став ковтком свіжого повітря, ковтком натхнення, цілющим струмком посеред пустелі для багатьох поколінь. До нього йшли за благословенням: і незламні воїни, і освічені інтелігенти, і працьовиті селяни. Головною мрією славетного Кобзаря було безхмарне майбутнє для України, тому так сильно прагнули знищити його книжки можновладці, змусити мовчати Шевченка, заславши його далеко від дому….
Минули століття, зараз Україна – це незалежна держава, проте й досі непокоять сумніви: чи піднялися ми з кріпосницьких колін, чи навчилися жити без ката і чи робимо усе, що від нас залежить задля щасливого майбуття?Шевченків ідеал людини й загалом майбутнього вимірюється добром, точніше – здатністю творити добро, чинити щось хороше кожного дня, не очікуючи нагороди чи похвал.