Прийменником є виділене слово в реченні: Я люблю *свій* рідний край. Пісне, серця мого *не* край! Посадила *край* дороги тополю. *Як* пахнуть квітами

Посадила край дороги тополю

Объяснение:

Мій відгук про Гаррі Поттера. Як же давно я хотіла написати цей відгук! Але все якось "руки не доходили". І ось недавно прочитала шалено емоційний та змістовний відгук Kitniss (Маруся ти - молодець!) І відразу ж
захотілося висловити і свою думку
про ці книжки.
Отже, романи про Гаррі Поттера!
Автор - англійська письменниця
Джоан Роулінг. У серію входять 7
книг:
1. Гаррі Поттер і філософський
камінь
2. Гаррі Поттер і Таємна кімната
3. Гаррі Поттер і в'язень Азкабану
4. Гаррі Поттер і Кубок вогню
5. Гаррі Поттер і Орден Фенікса
6. Гаррі Поттер і Принц-
напівкровка
7. Гаррі Поттер і Дари Смерті
Пам'ятаю, як зараз той момент,
коли я вперше подивилася 1
частина цієї саги. Мені було 13
років. Дуже зацікавив фільм, але
подивилася і забула. Потім вийшла
2 частина, я подивилася. І все, на
цьому моє знайомство з Гаррі
Поттером закінчилося. Не збагну,
де була моя голова??? Чому я
відразу ж не кинулася на пошуки
книг???
І ось, пройшло 7 років ...
Одного сестра мені сказала, що
скачала у співробітниці книги про
Гаррі Поттера і тепер читає, не
відриваючись, дуже подобається.
Запитала, чи потрібні вони мені? Я
сказала, що ні, якось не тягне зараз
читати, адже канікули (в
університеті я вчилася) і я хочу
якомога більше гуляти, а не
проводити час за читанням. Але
сестра все одно, прийшовши, в
гості, закачала мені ці книги на
комп'ютер, сказавши, що навіть її
чоловікові вони дуже подобаються,
може і я прочитаю.
І так "пролежали" вони в мене без
діла пару місяців, як раптом одного
разу, страждаючи від неробства,
стала шаріться в комп'ютері. Я
розглядала фотографії, слухала
музику і пр., як раптом натрапила
на папку "Гаррі Поттер". Відразу
згадала захват сестри і подумала:
"А чому б і ні? Почитаю, може
сподобається!"
І ось, почала я читати першу
частину ... Не буду нічого писати, а
тільки скажу, що коли я вирішила
зробити перерву, то зрозуміла, що
прочитала пів книги на одному
диханні!
Таким чином, цю книгу я
"проковтнула" за 3 дні! Дочитавши
її, відразу ж захотілося дізнатися,
що буде в 2 частини і пішло-
поїхало ...
Боже, це було якесь божевілля! Я
прокидалася з думкою: "А що там
далі? Швидше читати!" Читала
підлягає, з захватом і жадібністю!
Мама лаялася, адже стільки сидіти,
втупившись у монітор комп'ютера
вредноНо мені було все одно, лише
б читати-читати-читати про
пригоди улюблених мені трьох
друзів: Гаррі, Рона і Герміони.
З кожною новою частиною сторінок
ставало все більше. Якщо в 1 книзі
близько 300 сторінок, то в 5 їх вже
близько 900.
Але не дивлячись на такий великий
об'єм, я прочитала всі 7 книг за
місяць! Причому, 7 частину
прочитала ще до її офіційного
виходу в російській перекладі.
Постарався чоловік сестри, він
хакер
Фільми я принципово не дивилася,
тільки після прочитання.

Колись давно зустрілися Березень з Квітнем а Квітень  тому і каже "  — Приїду, чекай, скоро до тебе в гості.

Сам визвався — без за сам у гості напросився! Не сподобалося те Березню, хоч і виду не подав. На тому й попрощалися.

От виждав Квітень слушну годину, зібрався та й поїхав возом у гості. А Березень заходився та такого наробив, що Квітень мусив додому вернути: сніг, мороз, завірюха — не можна возом їхати.

На другий раз знову поїхав Квітень до Березня в гості, та вже не возом, а саньми. Березень пустив тепло, сніг розтав, річки розлилися. Знову мусив вернутися Квітень. Дорогою зустрів Травня, йому й поскаржився:

— Скільки вже разів зриваюся їхати до Березня в гості, ніяк не доїду ні возом, ні саньми. Поїду возом — зробиться зима така, що й осі пообмерзають, і колеса не крутяться; поїду саньми — теплінь стане...

А Травень і каже:

— Я тебе навчу, як доїхати.

Зроби так: візьми в дорогу воза, сани й човен. Тоді, певне, доїдеш.

Послухав Квітень і, діждавшись слушного часу, зробив так, як порадив Травень. Їде саньми, а на санях віз і човен везе. Тоді Квітень кладе сани й човен на воза і їде далі. Став знову мороз і сніг — Квітень знову поскладав човен і воза на сани. Далі розтав сніг, розпустило річки, не можна їхати ні саньми, ні возом. Тоді Квітень склав на човен сани й воза і поїхав ще швидше по воді. Приїхав до Березня в гості. А той і не чекає на нього.

Здивувався Березень та й питає:

— А хто тебе навчив, як до мене дістатися?

— Та Травню, порадив, як їхати.

Березень і каже тоді:

— Зажди ж ти, Маю, я ще тобі крильця обшмагаю.

Отож тому і тепер часто в травні березневі морози бувають, бо Березень ще й досі сердиться на Травня.