Составит текст розповiдь перед грозою. дякую!

день стояв прекрасний. весняне сонечко тішило своїм теплом. іноді налітав теплий вітерець, а потім затихав.

і раптом все змі набігли хмари, все навколо потемніло. небо стало сірим, його накрили темні хмари. блиснула блискавка, а за нею інша. і грянув гучний грім. на якусь митть все стихло. листочки завмерли на деревах, в очікуванні чогось, замовкли голоси птахів. у повітрі запахло свіжістю. і тут полив дощ - перша гроза цієї весни.

ще одне явище що нагадуе прихід весни це гроза.перші грози бувають на початку травня.вони відбуваються несподівано мов природа грається.ось налетів сильний вітер,небо затянуло хмарами ,стало темно ,наче пзно ввечері. десь високо в небі,як громихне, як засвітеться блискавка,так страшно та боязно.здається ніби земля здригається від його гуркотую та раптом з"являються величезні, важкі краплі. дощ становиться все сильнішим і сельнішим,переростає в зливу. весняні та літні дощи вони не затяжні, як пролетів несподівано, так і пройшов. але вся природа напивається та умивається, і повітря становиться чистим та похучим.   

Тобі коли-небудь доводилося замислюватися, хто така людина? біолог відповість: хомо сапієнс, теолог – творіння боже. як не парадоксально, вони обидва по-своєму мають рацію: людина являє собою унікальну комбінацію фізичного і духовного начала.нещодавно на екрани вийшов цикл науково-популярних фільмів про те, що б сталося, якби людство раптово зникло з лиця землі.фантасти і науковці намагаються довести, що природа навіть не помітила б зникнення виду хомо сапієнс. можливо, і вони по-своєму мають рацію, без людей трава не перестане рости, птахи не перестануть співати, сонце і зірки не перестануть світити. тільки чи не здається тобі, що земля без людини буде нагадувати життя без любові? жодна жива істота не здатна відтворити ті прагнення і почуття, які властиві тільки людині. всі природні явища залишаться на своїх місцях, тільки нікому буде складати про них прекрасні вірші і пісні, нікому буде винаходити і самовдосконалюватися, життя буде продовжуватися, тільки перетвориться в безцільне існування. виходить, саме ти наповнюєш сенсом життя на планеті земля.  тому ми повинні самовдосконалюватися .

Одного разу ми завітали в гості до знайомої художниці. скільки цікавого побачили ми в її оселі, оздобленої в українському народному стилі! найбільше мене здивувала і зацікавила велика колекція писанок, які були неймовірно гарні і всі різні. я поцікавилась у господині, як вона їх робить, і вона розпочала захоплюючу’розповідь про таємниці писанкарства. писанки розписують воском. віск на писанку наноситься за писачка, який можна змайструвати із залізного наконечника звичайної шнурівки. чим меншою буде дірочка, з якої витікає розігрітий віск, тим тоншою буде лінія на писанці. після цього треба взяти дерев’яний патичок, випалити в ньому дірочку розпеченим шилом. зачерпуємо писачком гарячий віск і закрапуємо ним спочатку ті цяточки на яєчку, які мають залишатися білими. після цього яйце занурюємо в найсвітлішу (жовту) фарбу. коли писанка обсохне, по жовтому тлі вкриваємо воском ті цятки, які мають залишитися жовтими. далі, якщо ми хочемо зелених цяток, умочуємо сірничок в зеленку і малюємо на яєчку зелені цятки, які відразу закрапуємо воском. потім занурюємо яєчко в червону фарбу. по червоному тлі закапуємо воском ті цятки, які залишаються червоними. нарешті, тло забарвлюємо якоюсь найтемнішою фарбою – вишневою чи, скажімо, чорною. ось і все. тепер писанку покладемо на цвяшки, вбиті в дерев’яну дошку, і ставимо в не дуже гарячу духовку. коли віск почне розм’якати, обережно стираємо його м’якою тканиною. ось так робиться красуня писанка-крапанка. але для того щоб писанки краще зберігалися, з них видувають білок і жовток. ось таку цікаву розповідь про те, як робиться писанка, ми почули від майстрині. я вирішила теж до великодня зробити подарунки своїм рідним і розмалювати писанки-крапанки.