Визначте засоби міжфразового зв’язку і декілька з них запишіть разом з прикладами (на Ваш вибір із поданого тексту) Розповідають, що найвидатнішим алхіміком усіх часів вважали Альберта фон Больштедта (1193-1280р.р.) на прізвисько Альберт Великий. Він народився у Швабії – невеликому південнонімецькому герцогстві, яке постійно перебувало в самісінькому центрі династичних суперечок і боротьби численних німецьких графів та імператорів. Як і кожного нащадка благородного роду, Альберта фон Больштедта готували до військової кар’єри, і лише слабка статура примусила його змінити мундир на сутану. Переконавшись у непридатності сина до “єдиної справи, гідної аристократа”, як називали тоді військове ремесло, батько послав його до Італії вчитися. Цю країну вважали “меккою” богослов’я і вченості християнського світу. На відміну від неуцької Німеччини, в Італії уже в ХІІ столітті існувала досить густа мережа соборних та монастирських шкіл. Болонський університет був найстаріший у Європі. Багато років провів юнак у стінах різних навчальних закладів. Адже тоді не було єдиних шкільних програм, розрахованих, скажімо, на вісім чи дев’ять років. Кожна школа навчала по-своєму… Але врешті-решт усе колись закінчується. Скінчився період навчання і в Альберта Больштедта. Він вступив до чернечого ордену домініканців і за розпорядженням орденського начальства вирушив до Німеччини навчати місцеве духовенство усього того, чого досі навчали його: читати, писати і мислити… Альберт Больштедт був дуже освіченою людиною для свого часу, вільно читав латиною і грецькою мовою, розбирав арабські та староєврейські тексти, розумівся на ліках, зцілював, провіщав долю. За свої великі знання й усебічну освіченість він одержав від сучасників почесний титул Універсального Доктора і став називатися Альбертус Магнус, що означало Альберт Великий. Слава його була така широка, що Празький університет за ученого професором на кафедру богослов’я. Гучніше визнання лунала його слава чаклуна й чарівника. Попри всі великі знання в богослов’ї та філософії була в Альберта пристрасть – алхімія. Серед німецьких мислителів різних епох можна помітити потяг до містики, що виходило за межі розуму, рамки догми, якій вони служили. Про Альберта Великого збереглася легенда, нібито він один із небагатьох володів таємницею філософського каменя. Буцімто за до цього чарівного засобу він добував золото з металів, виліковував невиліковних, повертав молодість старим. Із попелу спаленого дерева він міг відновити рослину. Попри страх і повагу, які він викликав у довколишніх, Альберт Великий казав: “Якщо ти мав нещастя увійти в товариство вельмож, вони не перестануть терзати тебе запитаннями: “Ну, майстре, як ідуть справи? Коли нарешті ми одержимо путній результат?” І, нетерпляче очікуючи закінчення дослідів, вони будуть лаяти тебе шахраєм, негідником і намагатимуться завдати тобі всіляких прикрощів, і, якщо дослід у тебе не вийде, вони спрямують на тебе всю силу своєї люті. Коли ж, навпаки, ти матимеш успіх, вони навічно полонять тебе, щоб ти до скону працював для їхньої вигоди” (За А.Томіліним