Розставити розділові знаки. Підкреслити граматичні основи 1. Реве та стогне Дніпр широкий сердитий вітер завива... 2. Хмара небо криє сонечко не блисне вітер вовком виє дощ потоком висне. 3. Проклювали жайворонки хмари дощові а самі сховалися у густій траві. 4. І море міниться в огнях хвилюється трава. 5. Співа у небі дальній птах душа моя співа. 6. Дрімає сад і гостро пахне м’ята. 7. В калини про зозулю я питаю але калина не відповіда. 8. Журавлята жалкували що ростуть вони поволі. 9. Як спить мала травиця травиці дощик сниться. 10. Відцвіли голубі матіоли згасло літо на жовтих полях. 11. Ліщинові кущі позадирали списи по списах дощ стіка а вітер обтіка. 12. Вовк линяє але він вдачі не міняє

1. Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива...

                                         

2. Хмара небо криє, сонечко не блисне, вітер вовком виє, дощ потоком

                       

висне.

3. Проклювали жайворонки хмари дощові, а самі сховалися у густій

                                ___

траві.

4. І море міниться в огнях, хвилюється трава.

                     

5. Співа у небі дальній птах - душа моя співа.

                               ___                  

6. Дрімає сад, і гостро пахне м’ята.

  ___                

7. В калини про зозулю я питаю, але калина не відповіда.

                                        __          

8. Журавлята жалкували, що ростуть вони поволі.

           

9. Як спить мала травиця, травиці дощик сниться.

                                   

10. Відцвіли голубі матіоли, згасло літо на жовтих полях.

                 

11. Ліщинові кущі позадирали списи, по списах дощ стіка, а вітер обтіка.

                                                  ___      

12. Вовк линяє, але він вдачі не міняє

           ___

Объяснение:

     Скласти твір на тему "Золоті барви осені" пропоную так:
     Настала чарівна осінь. Пожовкле та  почервоніле листя, кружляючи в вальсі, падає на землю. Підхоплене вітром, воно танцює в повітрі. Я дуже люблю гуляти осінніми вулицями. Ось йдеш, шаркаючи листям, і поринаєш у мрії. Очі радіють тим подарованим природою барвам. Восени настрій особливо романтичний. Все навкруги чарує своєю красою. Місто наповнене пахощами дощу та сирості. Яка ж гарна жовтокоса осінь!

     Дієприкметники: пожовкле, почервоніле, підкоплене, подарованим, наповнене.
     Дієприкметник ⇒ особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією (чи станом). Ця особлива форма дієслова відповідає на питання який? яка? яке? 

Людина - створіння Бога, найбільш розвинене серед інших. Людина здатна до деяких особливих дій, що не притаманні іншим створінням. Одним з цих самих дій, або навіть якостей є почуття.

Почуття до світу, почуття до життя, до людей, до тварин... Ми відчуваємо тепло, холод. Людина нагороджена Богом зором, смаком, дотиком, нюхом, слухом. Людина вміє більше, ніж інші. Вона особлива.

Особлива не лише за цими якостями, а й за іншими. Моральними.

Людина вміє любити. Вміє радіти і сумувати. Людина сповнена добра і зла. Бог вирішив, що саме людина має стати найемоційнішим створінням на планеті.  

Нажаль, людина не вміє правильно користуватись даними їй Богом почуттями. Вона часто використовує їх не по назначенню.

По-перше, людина має бути якомога добрішою, ніколи не дивитись на інших.

По-друге, ми всі люди, і всі хочемо, щоб до нас ставились з повагою.

Та є щось важливе, що робить людину душевно багатою. Це любов.

Любов до краю, до людини, любов до всього. Коли людина відчуває цю любов, цей надзвичайний прилив крові, їй хочеться творити лиш добро. Заради когось, для чогось -  це неважливо. Головне - потрібно вміти любити. І нічого більшого.