Частка – службова частина мови, яка а) виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні й у реченні; б) вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними; в) надає реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм. Скласти (пригадати) й записати речення з часткою, частку підкреслити (напр.: Хоч як поквапишся, а все ж сонця ти не підженеш (Д.Білоус 2. За значенням і вживанням частки поділяються на а) сурядності і підрядності; б) модальні, заперечні, формотворчі; в) похідні і непохідні. Зробити синтаксичний розбір речення. Я жбурляв не слова, а бомби із опечених гнівом уст (В.Симоненко). 3. За до часток хай, нехай утворюються форми а) дійсного дієслова; б) умовного дієслова; в) наказового дієслова. Частку хай (нехай) увести в речення (напр.: Нехай серця не знають супокою (В.Симоненко). 4. Форма умовного дієслова утворюється за до частки а) навіть; б) хай; в) би (б). Утворити форму наказового від дієслів хотіти, знати, думати. 5.Звуконаслідувальні слова відносять а) до іменників; б) до прислівників; в) до вигуків. Будь-яке звуконаслідувальне слово увести в речення (напр.: Собаче “гав” на клапті тишу рве (Д.Білоус). 6.На письмі вигуки виділяються а) тире; б) комами або знаком оклику; в) комами й тире одночасно. Пригадати й записати народне прислів’я з вигуком; вигук підкреслити (напр.: Нуте, браття, або перемоги здобути, або дома не бути (Нар. творч.). КР ПО УКР МОВЕ