Тільки частки записано в рядку: (0, 5б.) а) навіть, нехай, немов, попід; б) майже, не, невже, лише; в) посеред, а, хай, ні.

Тільки частки записано в рядку:

  б) майже, не, невже, лише

У сонячний вересневий день прохолодний вітерець злегка колише гнучкі гілки дерев. Від нього зовсім не холодно, лише трохи свіжо. Колишуться на вітрі головки квітучих айстр і хризантем, тонкі гнучкі гілки беріз і верб, скріплять сухі старі акації.

В жовтні осінній вітер стає холодним і пронизливим. Він пробирається до нас під одяг і б’є в обличчя. У вітряну погоду на вулиці незатишно, хочеться швидше опинитися вдома. Вітер зриває пожовкле листя з дерев і ганяє над землею цілі хороводи.

Іноді осінній вітер розганяє низькі сірі хмари, і нам видно блакитне небо та ясне сонечко. А інколи він жене по небу білі хмари, схожі на фігури тварин. Осінній вітер відносить геть зграї перелітних птахів і літнє тепло.

Колись давно вже після смерті Тараса Шевченка жив хлопчик по імені Павло. Василь завжди любив читати вірші Шевченка. Він завжди благав маму купити кобзар ,але у тих не було грошей. Одного дня Павлик прогулюючись лісом побачив що щось виблискує на сонці посередині галявини. Він швиденько підбіг туди і побачив срібну ручку. Він прибіг додому і як тільки він почав писати як ручка сама вирвалася з його рук і почала писати. Вона писала і писала і нарещі списала весь аркуш паперу. Павло почав читати що там написано. Це був лист від самого Тараса Шевченка. В ньому було написано, що та дитина яка знайде цю срібну ручку стане великим поетом як Шевченко. Хлопчик зрадів але не вірив ручці. Згодом Павло пісріс в нього почав зявлятися талант до письма він писав і писав. І з роками його твори ставали популярніші та цікавіші . Їх роздруковували та  Павло став великим поетом як Тарас Шевченко. Так Павло Тичина по розповідях бабусь і дідусів став поето. І правда це чи ні ніхто не зрозуміє.