Нелегко думати про майбутнє І. Запишіть текст, виправивши орфографічні та пунктуаційні помилки1)Що/року квітневого дня пам..ятного для У(у)країнців не/вситимоюжурбою і каят..ям ро..носять жалобу дзвони. (2)Це голоси К(к)иївс..кихсоборів церков П(п)рип..яті П(п)оліс..кого К(к)оростеня. (3)Голоси скорботиза тими чиї долі сім..ї оселі пронизав Ч(ч)орнобиль. (4)Увечері загораютьс(ц)я тисячі свічок пам..яті огорнутої не/втішною печал..ю.Як важко в такі дні мріяти про майбутнє омріяне щ(шч)асливе квітуче.Адже завинили перед ним самі. І не/має сумніву що кволе і бе..соня..не вононе/стиме нам каят..я.Кривава «звізда Полин»... Чим викликана була її з..ява? Чине/дбальством чи глумлін..ям над М(м)атір’ю/природою завжди такою доброю вибрала саме нас? Чорнобиль став якщо не/ро..платою то як/най/серйознішою пере/сторогою нашому варварству ле..коважності не/наситному споживацтву.Йде з чорнобильс..ким хр..стом мати/страдниця у нове жит..я і доля їїлиш тоді поле..шає коли ми ві..чуємо себе нацією народом здатнимро..дмухати іскру своїх чеснот до великого багат..я.​

Можна погодитись, а можна й не погодитись зі словами Шота Руставелі, що людина, яка не шукає друзів, є ворогом сама собі. 

Подивимося на своїх однокласників: у одних справжня, як мені здається, дружба, в інших — тільки приятелювання. Тому, в кого є друг, я по-доброму заздрю, а того, хто завойовує дружбу, плазуючи перед однолітками, жалію. Так сталося, що у мене немає друзів. 

Безумовно, я не відчуваю себе самотньою, бо спілкуюся з усіма однокласниками, хоч наш 9А і розбився на групи. Я намагаюся бути з усіма доброзичливим, допомагаю всім, хто до мене звертається (я не відмінник, але твердо знаю шкільні дисципліни), проте списувати не даю нікому, просто пояснюю. Усі знають мої принципи щодо списування, і ніхто не ображається. Представники всіх трьох угрупувань, па які розбився наш клас, намагаються залучити мене до своїх кіл, але я відмовляюся від їхніх за бо вважаю, що клас повинен бути єдиним колективом. Я впевнений, що у мене будуть справжні друзі, на все життя. А поки що народна мудрість «приятелів тьма, а вірного друга нема» — це про мене. 

Два роки тому я втратив свого найкращого подруга. Цей хлопець і досі навчається в нашому класі і навіть є лідером одного з трьох угруповань, проте я викреслив його зі свого життя. Справа в тому, що я погано вчився, часто хворів, не встигав засвоювати новий матеріал, словом, тягся ледве-ледве, позаду всіх у класі. Мій друг, навпаки, завжди вчився на «відмінно». Йому легко давалося навчання, і він давав мені списувати. Але при цьому ображав мене. При всіх дітях принижував мене, називав де-білом і дурнем. Одного разу я не витримав цих знущань і посварився з другом. Я наздогнав клас, почав відвідувати басейн. Покращилось і моє здоров'я, і успішність. Відтоді я почуваю себе впевнено. Але на все життя я зрозумів, що там, де є справжня дружба, там немає місця образам і приниженню. Дружба — це взаєморозуміння і взаємоповага. Справжні друзі бояться образити одне одного. 

Я впевнений, що в мене буде друг, якому я зможу довіряти, як собі, про якого я скажу: «Друг — це другий я».