Складання твору–роздумуБудь ласка, хоть хто небуть до ть❤.Напишіть, як ви оцінюєте вчинок Ніни або вчинок Михайла (на вибір.Сьогодні — день народження Ніни. Прийшли гості. Мама накриває стіл білою скатертиною. Ніна подумала: це ж бабуся сяде за стіл. їй вісімдесят років. У бабусі тремтять руки. Несе ложку бабуся — ложка дрижить, крапельки падають на стіл. Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: в Ніниної бабусі руки тремтять. Ніна тихенько сказала мамі:— Мамо, хай бабуся сьогодні за стіл не сідає.— Чому? — здивувалась мати.— У неї руки тремтять. Капає на стіл... Мама зблідла. Не сказавши ні слова, зняла зі столу білу скатертину і сховала в шафу.Довго сиділа мовчки, потім сказала:— У нас сьогодні бабуся хвора, тому іменинного обіду не буде. Поздоровляю тебе, Ніно, з Днем народження. Моє побажання: будь справжньою людиною.У січовій школіНа перерві чорнявий отаман насупив густі брови, соколом глянув на зніяковілого Михайлика.— У нас, кобзаренку, щоб ти знав: дурно каші не їстимеш, хоч і гроші дав. Будеш воду носити, а по обіді миски мити! Бери цебра! Слухняно кивнувши, Михайлик побіг по великі цебра, що стояли на ґанку. Коли Михайлик, принісши раз води, біжком повертався з важкими цебрами вдруге, за ворітьми його перестріли хлопці, що сиділи поруч, на лаві.Веснянкуватий, не кажучи й слова, підставив ножку — Михайлик мало не впав, розхлюпавши воду.— А ти чого? Чого? — задихнувся він.— А того. Як ти козак — не баба, давай навкулачки.І, розмахнувшись, одважив такого стусана в груди, що Михайликові застрибали червоні метелики в очах. Він, осліпнувши від люті, кинувся в бійку. Щосили бив кулаками, завзято гамселив то одного, то другого, не чув навіть, як влучають його, доки, нарешті, супротивники, шморгаючи розбитими носами, не сказали: "Годі."Кров юшила з носа, підбите око запливало ґулею — дарма: хай скаже хто, що він не козак!За обідом дяк-учитель кинув на нього пильний погляд.— Е-е, отроче, тебе вже й охрестили. Хто ж це так?— Ніхто, я сам... Біг до криниці ... через колоду перечепився.. .Користуйтесь планом1. Хто здійснив вчинок?2. Як він сам сприймає свій вчинок?3. Що інші думають про це?4. Яке твоє враження?5. Чому саме так розцінюєш вчинок?6. Що побажав би ровесникам?

Пишуться разом: вуглевидобуток, всесвітньовідомий (як прикметник; якщо ні, то всесвітньо відомий окремо, проте загальновідомий), червоногарячий, снігозатримання, перекотиполе, овочесховище, вічнозелений, одноденний, кораблебудівник, смагляволиций, легкокрилий.

Пишуться через дефіс: озерно-болотний, здивовано-розгублений, вакуум-камера, в’єтнамсько-український, штабс-капітан, тьмяно-жовтий, всесвітньо-історичний, м’ясо-молочний, світло-рожевий, темно-зелений, блок-схема, видимо-невидимо, ячмінно-житній, сніжно-білий, синьо-зелений, зменшено-пестливий.

Вислів давньоримського історика Тацита: "Усе невідоме здається величним".

«доля»  — дуже складний і неоднозначний термін. чи можна сформувати долю? сформувати, зліпити, як із сирої глини, своє життя. хтось упевнений, що «робить долю» сам, для іншого це карма, визначене майбутнє. тому свою роботу я назву так:   «що формує особистість людини». особистістю прийнято вважати сукупність рис характеру, які людина проявляє в різній обстановці. і чим більше таких рис, тим, як правило, цікавіше для нас ця персона. «це особистість! » — говорять про людину неординарного, упевненого в собі, що має вплив на інших людей, авторитету. на формування особистості впливає не тільки виховання й обстановка в сім’ї, але й пізніше, уже у свідомому віці, прагнення культурно розвитися, досягти якихось ідеалів, бажання бути потрібною й корисною людиною для суспільства, а може, і одержати повагу й пошану, стати знаменитим.

        саме від того, що ми хочемо одержати від життя, від запитів, і залежить наша доля. всупереч сформованій думці, що людина дорослішає до вісімнадцяти років, скажу — особистість формується протягом всього життя. і якщо говорять, що його вже ніщо не змінить, йому вже тридцять, це жахливо! адже рік у рік ми розвиваємося, збагачуємо себе новими знаннями, аналізуємо їх, якось реагуємо, а виходить, змінюємося. тобто із усього вищесказаного можу підбити підсумок, що в першу чергу людина формує свою особистість сам, а виходить, і «створює» свою долю. крім цього великий вплив має початкове виховання, перший поштовх до розвитку. з іншого боку, діють не залежні від нас обставини. як говориться, «життя кидає нас зі сторони убік». чомусь найчастіше «цікава особистість» виявляється людиною, що пережила багато прикростей і нещастя, людиною із трагічною долею й важким дитинством. це вже стає якимось стереотипом. багато підлітків упевнені, що, щоб стати зіркою, треба втекти з будинку, посваритися з усіма друзями й т.д. трагедія життя стає невід’ємним компонентом шляху до досягнення успіху або слави. і часто забувається саме головне — талант.

так, можу погодитися: нещастя загартовують людину, роблять його більше твердим і критичним, але не вони породжують талант, це речі друг від друга незалежні. долю людини формує, якщо так взагалі можна виразитися — формує, він сам й різні обставини й ситуації, у які він попадає не зі своєї вини. тобто існують два початки в долі: особисте і випадкове можна назвати його предначертанное, тому що випадки править нами або вищою закономірністю, не відомо нікому. ми маємо безпосередній вплив на долю, можемо її змінити, прагнучи до тих або інших ідеалів, досягаючи певних цілей. усе в наших руках!