Синтаксичний розбір речення.Наприклад:"Здрастуй , потічку"-, каже дівчинка і потік усміхається їй мигтінням в'юнкої течії та білосніжною кучугурою шумовиння, що росте й росте під водоспадом.

Люди звикли користуватися всіма земними благами. Ми зовсім не замислюємося про те, які наслідки можуть настати. Кожен з нас повинен чесно визнати, що він останнім часом навіть не замислювався про те, що може статися з нашою Землею в майбутньому. Ми лише користуємося, але нічого не віддаємо. Цілком передбачувано, що такими темпами багатства Землі просто вичерпаються, а на наших нащадків їх просто не вистачить. Тоді життя на Землі може зникнути, а все людство – загинути. Чи хочемо ми цього сьогодні? Звичайно ж, ні. Саме з цієї причини замислюватися про ці проблеми потрібно вже сьогодні, поки не пізно. Потрібно берегти багатства планети, ставитися до них обережно й економно.

Турбота про долю планети – це справа не лише абстрактного людства, але і кожної окремо взятої людини. Кожен з нас зобов’язаний замислюватися про те, до яких наслідків може призвести нехтування інтересами планети. Турбота про довкілля, про флору і фауну, повинна стати щоденною проблемою для кожної людини. Напевно ніхто з нас відразу не видасть корисних ідей про те, як поліпшити захист навколишнього середовища. В цьому питанні всі чомусь сподіваються на державу і не вважають, що приватна ініціатива може бути корисною. Насправді ж, приватна ініціатива в цьому плані може бути надзвичайно корисною і результативною.

же  вкотре ми йдемо до зоопарку. Там нас чекає лисеня. 

    Воно таке мале і вже без мами. У лисеняти вже нема нікого, убили браконьєри всю сім’ю. На лисеняті це позначилося дуже. Воно було лякливе й несміливе, постійно утікало від усіх. Так жаль було його.

   Тепер за лисеням добре доглядають в зоопарку. Є зміни й в поведінці. Потроху лисеня звикає до людей. Та й ми не забуваємо про нього.  До лисеняти завжди ми з гостинцем йдемо. Воно уже чекає нас. Той страх, що був колись у лисеняткових очах, уже минає. 

      Таким воно було, те лисеня.