17. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка А заїз..ний, хвас..ливий, тиж..невий Б контрас..ний, віс..ник, надкіс..ниця В пристрас..ний, щиросер..ний, облас..ний Г бряз..нути, безкорис..ливий, чес..ний Д вис..нути, безсовіс..ний, перс..ні 18. Помилку допущено у відмінюванні числівника А сімдесятьом сімом Б чотирьомстам семи В п’ятидесяти двох Г шістдесятьома трьома Д трьомастами чотирма 19. На запитання Котра година правильною є відповідь А сімнадцять годин десять хвилин Б десять хвилин восьмої В вісім годин Г без десяти сім Д п’ять хвилин на шосту 20. До одного роду належать обидва іменники А тунель, бандероль Б мігрень, нежить В путасу, какаду Г розкіш, емаль Д шосе, біль 21. Помилку у творенні ступеня порівняння прикметника допущено в реченні А Марфа зварила сьогодні солоніший борщ, ніж варила вчора. Б Велів цар собі віз золотий зробити, камінням найдорожчим його приоздобити. В У парубка, який лежав на землі, були найбільш босі ноги. Г Ми йдемо походом гідним, і всім найбіднішим руку подаємо! Д Часом людей тільки найкращими словами вловляють, що ж то дією власною можна! 22. Помилку в написанні прикметникового суфікса допущено в рядку А алюмінієвий, плечовий Б грушевий, ясеневий В борщовий, товаришева Г парчовий, дощевий Д палацовий, матчевий 23. Помилку допущено у творенні форми наказового А перевірмо Б знайдімо В хай виконають Г давайте почитаємо Д копаймо 24. Граматично правильне продовження речення «Купаючись в озері Синевир, …» наведено в рядку А з берега було видно рятувальників Б ми не звернули увагу на попередження від рятувальників. В нас здивували легенди про нього. Г хвилі ледь торкалися нашого обличчя. Д вода була дуже теплою. 25. Прочитайте речення (розділові знаки пропущено)Парубок пригнувся (1) наче йому зараз щось мало на спину скочити (2) і (3) поставивши гладущик із молоком у картоплю (4) зірвався на ноги (5) й щодуху помчав назад.Ко́му треба ставити на місці всіх цифр, ОКРІМ А 1 Б 2 В 3 Г 4 Д 5 26. Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення Так ліниво й неохоче десь далеко грім гуркоче … вибрати А і починається гроза. Б попереджаючи про неминучу зливу. В і лякає все живе. Г хоча синоптики не попереджали про зміну погоди. Д так що скоро почнеться, мабуть, гроза. 27. Неповним є речення А По пласкому залужжю перекочувались приземкуваті, білі та жовті, кущики. Б Я згадую калину у гаю, жагу пісень – веселої й сумної. В Повільно смеркало за вікном. Г По той бік ріки жовтіють піски, а далі – луки. Д Патріотизм – це сплав почуття й думки, осягнення Батьківщини не тільки розумом, а й серцем. 28. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено) А Месники дужі приймуть мою зброю кинуться з нею одважно до бою. Б Бережу реліквію єдину батькову світлину фронтову. В Зброє моя послужи воякам краще ніж служиш ти хворим рукам! Г Сонце одходило до спокою червоним світлом обдаючи землю. Д Пливли по небу темні хмари залишаючи на своєму шляху воду. 29. Вставного слова НЕМАЄ в реченні (розділові знаки пропущено) А Планета існує для всіх в однаковій мірі в однаковім праві принаймні так бути повинно. Б Володіння нормами літературної мови є безперечно важливим складником загальної культури людини. В У дорогу Григорій узяв чимало всякого харчу але більше всього тютюну та чи не найбільше мабуть запасся терпінням. Г Здається гуцульська музика ще є хоч уже завтра її може не бути. Д Вогонь буйнішав та пожежі либонь ніхто й не гасив. 30. НЕПРАВИЛЬНО оформлено чужу мову в рядку А «Я, здається, пишучи, ніколи не орієнтувалась саме на читача, – говорить Марина Павленко і дода викладала те, що на душі...» Б В. Леонтович, говорячи про постать Василя Симиренка зазначав: «Відданість Василя Федоровича Україні, його гарячий патріотизм складали зміст цілого його життя… кожного його вчинку, кожного його кроку». В «Якби ви будували будинок щастя, – писав Жуль Ренар. – то найбільшу кімнату варто було б залишили для зали очікування». Г «Людина така, яке її уявлення про щастя», – наголошував Василь Сухомлинський. Д «Бути дурнем, егоїстом і мати гарне здоров’я – ось три умови, необхідні для того, щоб бути щасливим, – говорив Гюстав Флобер. – Але якщо перші з них не вистачає, то інші марні».

Ніна живе у великій родині. В неї мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся. Ніна в родині найменша, їй восьмий рік. Бабуся найстарша: їй уже вісімдесят два. Коли сім’я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка тремтить і з неї капає на стіл. 
Незабаром у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини буде в них святковий обід. На обід Ніна запросить своїх подруг. Ось і гості прийшли. Мама накриває стіл білою скатертиною. А Ніна думає: «Це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї руки тремтять… Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: В Ніниної бабусі руки тремтять». 
Ніна тихенько й каже: 
- Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає. 
- Чого? – дивується мати. 
- У неї руки тремтять. На стіл капає. 
Мама зблідла. Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину й сховала її в шафу. 
Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала: «Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе Ніно з днем народження. Моє тобі побажання – бути людиною». 
Запитання: Що означає бути людиною? 
Висновок: Бути людиною – це поважати старість, дбайливо й терпимо ставитися до проявів старості, пам’ятаючи, що ніхто в цьому житті не вічний, кожен буде старим і немічним. 
Ми з вами поговорили про маму, бабусю. А про кого з найрідніших людей ми забули? 
Зачитаю оповідання «Наш тато одужав». 
У синьоокої Катрусі сьогодні велика радість. Більше року хворів її тато. В лікарні лежав, три операції переніс. Мама і Катруся усе горювали. Не раз, бувало, Катруся вночі прокинеться й чує: мама тихо плаче. А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий. Радісно сяють Катрусині очі. Як прийшла вона до школи, зустріла й поділилася радістю: 
- Наш тато одужав. 
- Петько і Грицько подивились на Катрусю, знизали плечима й нічого не сказавши побігли ганяти в м’яч. Катруся підійшла до дівчаток. 
- Наш тато одужав, - сказала вона й засяяла на радощах. Одна із них, Ніна, здивовано спитала: 
- Ну то й що? 
Катруся відчула, як до горла підкотилася грудка і їй стало важко дихати. Вона відійшла до одинокої тополі на краю шкільного подвір’я і заплакала. 
- Чого ти Катрусю плачеш? – почула вона тихий, ласкавий голос. Підводить голову, Костик , мовчазний хлопчик, що сидить за останньою партою. 
- Наш тато одужав, - каже, схлипуючи Катруся. 
- Ой, як здорово! – зрадів Костик. 
- Біля нашого дому в бору зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо і понесемо вашому татові. Як би хто знав, як було радісно на душі у Катрусі.

Ніна живе у великій родині. В неї мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся. Ніна в родині найменша, їй восьмий рік. Бабуся найстарша: їй уже вісімдесят два. Коли сім’я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка тремтить і з неї капає на стіл. 
Незабаром у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини буде в них святковий обід. На обід Ніна запросить своїх подруг. Ось і гості прийшли. Мама накриває стіл білою скатертиною. А Ніна думає: «Це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї руки тремтять… Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: В Ніниної бабусі руки тремтять». 
Ніна тихенько й каже: 
- Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає. 
- Чого? – дивується мати. 
- У неї руки тремтять. На стіл капає. 
Мама зблідла. Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину й сховала її в шафу. 
Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала: «Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе Ніно з днем народження. Моє тобі побажання – бути людиною». 
Запитання: Що означає бути людиною? 
Висновок: Бути людиною – це поважати старість, дбайливо й терпимо ставитися до проявів старості, пам’ятаючи, що ніхто в цьому житті не вічний, кожен буде старим і немічним. 
Ми з вами поговорили про маму, бабусю. А про кого з найрідніших людей ми забули? 
Зачитаю оповідання «Наш тато одужав». 
У синьоокої Катрусі сьогодні велика радість. Більше року хворів її тато. В лікарні лежав, три операції переніс. Мама і Катруся усе горювали. Не раз, бувало, Катруся вночі прокинеться й чує: мама тихо плаче. А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий. Радісно сяють Катрусині очі. Як прийшла вона до школи, зустріла й поділилася радістю: 
- Наш тато одужав. 
- Петько і Грицько подивились на Катрусю, знизали плечима й нічого не сказавши побігли ганяти в м’яч. Катруся підійшла до дівчаток. 
- Наш тато одужав, - сказала вона й засяяла на радощах. Одна із них, Ніна, здивовано спитала: 
- Ну то й що? 
Катруся відчула, як до горла підкотилася грудка і їй стало важко дихати. Вона відійшла до одинокої тополі на краю шкільного подвір’я і заплакала. 
- Чого ти Катрусю плачеш? – почула вона тихий, ласкавий голос. Підводить голову, Костик , мовчазний хлопчик, що сидить за останньою партою. 
- Наш тато одужав, - каже, схлипуючи Катруся. 
- Ой, як здорово! – зрадів Костик. 
- Біля нашого дому в бору зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо і понесемо вашому татові. Як би хто знав, як було радісно на душі у Катрусі.