Сполучник підрядностьґі є в реченні а) Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи

Черепаха - надзвичайна тварина, що може жити в будь яких умовах і головне довго. З глибини віків, ці плазуни викликали в людей цікавість, адже немає нікого, схожого на них.

Черепаха дуже старий рід плазунів, бо вони походять ще з часів динозаврів і, майже, на відрізняються від себе тодішніх.

Сьогоднішні черепахи стали більш малими за розмірами. Їхні пращури були набагато більшими і сильнішими. Це зумовлено тим, що з'явилося більше видів, як на суші, так і у воді, а також тим, що люди почали їх виловлювати.

Гадаю, ці тварини дуже цікаві, вони оповиті легендами та різноманітними міфами. Найвідоміший міф, зв'язаний з ними це теорія, що Земля пласка і стоїть на одній панцирній, трьох слонах і китах, які балансують у тьмяному, нескінченому всесвіту.

Багато людей вірять, що черепаха дуже повільна, але це зовсім не так. Коли цій чотириногій загрожує небезпека, вона може розвивати швидкість навіть до 10 км/год! Якби ці маленькі тваринки були повільними, то вони б не прожили й хвилини, адже народжуючись на березі, їм потрібно якомога швидше дістатися води, щоб їх не з'їли чайки та інші птахи.

Черепахи також є незамінною частиною харчового ланцюгу. Водяні родичі динозаврів поїдають маленькі організми та водорості, а ними харчуються акули, птахи, їхніми яйцями - койоти. Сухопутні ж - опалі гілки, фрукти, гриби та овочі, а їх - хижі ссавці.

На мою думку, всі тварини важливі і неважливо де і скільки вони живуть, адже всі вони займають своє місце у природі.

«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»;