Правильною є відмінкові форма числівника: 1) ста сорока пьятьма 2)сто сорок п'яти 3)стам сорокам п'ятьом 4)(у) стах сороках п'ятьох

ста сорока п'ятьма, вроде

1 ста сорок пьятьма напевно

ответ: названий не могу придумать

Объяснение:

Соловейко якось в лісі

Збірочку уклав

З тих пісень, що солов’їсі

Все життя співав.

І з рукописом подався

Прямо в «Лісвидав».

— Будем, будем видавати, —

Крук йому сказав, —

Чув я всі твої концерти,

Є що пригадать.

Тільки спершу рецензенти

Мусять прочитать, —

...Довго правила Ворона

Тексти чарівні,

Вмерла пісня безборонна

Під пером її.

Горобець добив сердито,

Познущався й крук.

Лиш здали на п’яте літо

Щось тоненьке в друк.

Як побачив бідний автор

Збірочку оту,

Розірвалось серце в нього

Прямо на льоту.

Впав сердешний на розпутті,

Зойкнули гаї...

Ось чому так видаються

Рідко рідко

Мольєр чудово зумів описати стан людства і його мету на сьогоднішній день. Яскравим прикладомявляється твір “Міщанин-шляхтич”, в якому розпоідається про чоловіка по імені Журден, який ладен на все аби здобуути собі титул.
Подекуди виникають багато смішних ситуацій за участі Журдена. Інколи хочеться іти його, оскільки він прагне чогось нового, прагне навчитися усього того, що недано йому із народження. Серед нас є багато таких людей, але вони рано чи пізно здаються, усвідомивши, що вони недосягнуть своєї мети. Але це не про Журдена. Цей чоловік йде до кінця і таким чином страждає, бо його обманюють на кожному кроці, хоча він цього незамічає, оскільки прагнення титулу закрило йому очі.
Яким б смішним нам здавався Журден, у нього було серце, що недано сьогодні таким людям. Він любив свою дочку і жінку і саме через них хотів добитися право на дворянство. Він був розумнішим від своєї жінки, оскільки вона заперечує освіту і вважає її непотрібною. Саме це відрізняло його від неї і від усіх інших.
Про те, які они сучасні Журдени? Є багато людей які хчуть довсти усьому світу про їх корість, я вважаю вони перш за все хочуть довесте це собі, оскільки нерозуміють самих себе і через це страждають усе життя. Мольєр хотів показати нам, що непотрібно добиватися вищих посад, оскільки не місце красить людину, а людина місце. І саме по такому принципі нам потрібно житти