У вступі до підручника записано, що мова-найважливіший, найцінніший дар.Перебудувати складне речення на речення з прямою мовою.Будь ласка до ть

Подивившись на класс, вчителька сказала: " У вступі до підручника записано, що мова - найважливіший, найцінніший дар"

оболонський, дез'інформація, інвентар, дзвякнути, зменшити, з'агітований, верб'я, серйозний,григорьєв, двох-ярусний, реміньчик,чотирма, уманьщина, онисьчин, бриньчати, доньчин, дит'ясла, миш'як, без ініціативність, священний,писар, тонший, різдвяний, фельд'єгер, звялити, різьбяр,ад'юнкт, В'ячеслав, мюзикл, досьє,дартанн'янівський, озвучте, духм'яний,призьба, зв'язок, каньйон, транс'європейський, конютюра, батальйон, перед ювілейний, шести-ярусний, торф'яний, курйоз, заїжджений, перевірмо, Воробйов, тьмяний, напів-охолоджений,цвірінчати, кеш'ю.

Запорозькі козаки були віруючими людьми і суворо дотримувались православ'я. З 1734 року і до кінця існування Нової Січі у межах вольностей Війська Запорізького діяли 44 церкви.

Церковний інтер'єр та внутрішнє убранство відображали ставлення запорожців до церкви.

Кожен помираючий козак, якщо мав при собі хрестик, іконку або був царською медаллю, неодмінно відписував все це церкві.

За народним звичаєм мореходці, поранені та хворі козаки любили робити обіти і в раз ння від небезпеки, вдачі, або одужання приносили в дарунок церкві срібні хрестики, чарки, бляшанки з зображенням святих та інше. Тому запорозькі церкви завжди мали багате убранство. Найбагатшою з них була Покровська Січова церква.

Покровська запорозька церква, яка була на останній Новій Січі оздоблювалась за рахунок Коша і особистих вкладів запорожців.

Своїм внутрішнім оздобленням та коштовностями Покровська Січова церква могла позмагатися з ризницею Києво-Печерської лаври.

У середині церкви глядача вражав багатоярусний іконостас з церковними вратами "в косую сажень" відлитими з чистого срібла та позолоченими.

Ікони горіли золотим оздобленням і були написані кращими візантійскими та українськими художниками. Ризи були ковані золотом. Книги були обкладені масивним сріблом з коштовним камінням. Після зруйнування останньої Нової Січі частина церковного одягу,книг, хоругвів була подарована Потьомкіним соборній церкві в м. Миколаєві, а частина ризниці завжди зберігалась при князі і була знайдена в його будинку після його смерті.

Про це пише історик Скальковський в своїй "Історії Нової Січі" Після знищення Запорозької Січі і зруйнування Січової церкви частина її майна за розпорядженням губернатора Новоросійського краю М.Д. Язикова була перенесена в Нікопольску Свято-Покровську церкву завдяки клопотанням її ктиторів братів Івана і Якова Шиянів.

Опис цих церковних речей дає Д.І. Яворницький в роботі " Запорожье в останках старини і преданиях народа" т.II, а також нікопольський священик протоєрей Іоан Карелін в "Записках Одесского общества истории и древностей".

Як свідчить опис церковних старожитностей Нікопольського музею за 1919 -кінець 20-тих років вони були передані у середині 20-тих років з Нікопольської Свято-Покровської церкви,що належала до УАПЦ, у краєзнавчий музей.

Найдавніший запорозький експонат музею -хрест з Микитинської Сі- чової церкви. Хрест залізний ко