Скласти твір-мініатюру на тему “Один день з мого життя”​

Лягла пізно,прокидатися було тяжко,як завжди.Мене збудив незрозумілий тупіт, що долинав з коридора,і хоч двері моєї кімнати здебільшого зачиняю наніч, але тупіт чувся близько.А потім ніби далі,а тоді знову близько.

Моя сонна свідомість прозріла нарешті, коли я згадала, що цей мій маленький племінничок Андріанчик випробовує на міцність підлогу нашої великої квартири. Учора я познайомилася з ним. "Маленький мудрець", - подумала, коли сестра Наташа внесла його на руках до мене. Каро-зелені очі, які дивляться на тебе,типу: "Я ще не знаю,хороше ти створіння чи погане, але за півтори хвилини погляду без моргання я визначуся". І так він дивився, не моргаючи, аж мені стало не по собі. Я подумала, а що,як я йому не сподобаюся? Якщо не сподобаюся,значить,в мене погана енергетика! Малюкові емоції найщиріші.

Словом, я вирішила піддобритися.І коли він перевертав догори дригом все,що бачив і міг підняти,але не міг з їсти,я йому помагала.Так ми на певний час знайшли спільну мову.

В цей час тітка готувала сніданок, Зін з Андрієм пішли по воду, а в Наташі виявилося трохи вільного часу,який вона витратила,здається,на туалет і вмивання.І ще кілька хвилин просто спокійно посиділа)Коли малий навчився ходити,відходити від нього стало абсолютно неможливо.

Що я вам скажу.Коли в квартирі з'являється малюк,все довкола міняється.Здебільшого я сама броджу по трьох кімнатах ні об на що не натикаючись і відчуваючи купу простору за межами своєї кімнати.А зараз тут просто-таки мало місця.Ідеш такий до кухні і тут-хопа-зненацька з-за кутка виглядає білявий двозубий об'єкт у повзунках.І все, ти забув,куди йдеш і по що - бо той об'єкт капєц який чарівний,хочеться його ти,повеселити. Але він веселий без причини.Та це ненадовго - ні з того ні з сього може заплакати,щоб знову через вісім хвилин реготати і плескати в долоні, як старше покоління на концерті Петросяна. Але найширша посмішка осяяла Андріанове личко, коли він побачив уранці тата,якого не бачив упродовж кількох годин сну. Оце було щастя! Ніби він його не бачив сто років і не був упевнений,що взагалі побачить,а тут таке щастя привалило - цілий тато, і весь його! "Улыбка до ушей, - сказав на це тато, цілуючи малого. - А не было б ушей, была б вообще вокруг головы:))

Тоді нас всіх нарешті покликали їсти.За сніданком мене розпитували,як там справи в уні й на роботі.Я сказала - "нормально" і "нормально", бо що про це розказувати, як он Андріан скинув зі столу другу ложку і відбирав у Зіна третю)

Я була дуже щаслива.

зін казав, щоб я пила сік, щоб наїдалася перед роботою,і я почувалася школярем-першокласником,але мені було дуже приємно.да,я ведуся на такі штуки.

А сьогодні Зін взагалі спакував мені на роботу пайок з їжею.

Я ще не казала, що вважаю Зіна ідеалом?)

Мені було приємно виходити з дому,хоч я й запізнювалася і нічого не встигала з плану самовдосконалення.

В метро читала "Західний канон" Г.Блума.одна думка вразила мене наповал.Це шедевр мудрості.Звучить вона спрощено приблизно так: "Графоманство-це щирість".Так і є! графомани пишуть чехню,але вони часто так і думають,просто в них примітивне мислення і погляд на деякі речі.не можна ображатися на щирість і знущатися з неї,ну хіба коли графоманія поводиться агресивно,як Олександр Високий.

На роботі мені було приємно бачити колег.Я їм розказала про андріана,нібито їм було навіть цікаво)

Потім я побрела на подію.

Подія була така: презентація книжки українського письменника Словаччини.Сам письменник мені сподобався - скромний,інтелігентний,люб'язний, щедрий. Не менше мені сподобався Володимир Даниленко - та що там казати,я давно його люблю і поважаю- і за твори,і за діяльність,і навіть за житомирський діалект)

Про презентовану збірку мали говорити Дмитро Павличко й інші видатні письменники сучасності.Павличко, що постав перед "поважною громадою" в новому іміджі - з вусами, палко,натхненно і майже 42 з половиною хвилини (!)розповідав ...про те, як вистапав на Євромайдані.Я аж забула, нащо прийшла. Павличко явно забув тим більше.

Через дві години,коли я в розпачі не знала,про що напишу матеріал (бо інші промовці взяли за приклад виступ-лекцію-курс Павличка і розповідали про те, що наболіло їм,а не про презентовану книжку),вирішила цю проблему так- просто забуду про це на кілька годин,а поки зустрінуся з Вікою.

Я і моя тяжка сумка,в якій вчора було книжок з шість (серед них-роман землячки Марини Троян,виданий "Коронацією слова",який я купила,коли майже не було грошей,але ж це землячка!),так от миз моєю сумкою почеберяли до м.Театральна, де домовилася зустрітися з Вікухою.

У наше бурхливе століття, коли всі сфери життя постійно вдосконаляться й розвиваються, важко знайти будинок, офіс або підприємство, у яких не було б комп’ютера. Важко знайти й людини, навіть серед дітей дошкільного віку, що не мав би найпростіших навичок роботи із цією розумною машиною. Те, що ще кілька десятків років тому здавалося чимсь незрозумілим, невідомим, складним і майже фантастичним, тепер стало звичайній і доступним навіть дитині. Багато хто вже не представляють своєї роботи, навчання й повсякденного життя без комп’ютера

Перші електронні машини були придумані для того, щоб до людині робити складні математичні обчислення, зберігати в пам’яті численні величезні формули. Але згодом виявилося, що ці машини можуть зберігати й відтворювати будь-які інші види інформації. Багато функцій виконує цей корисний і необхідний пристрій: і числові розрахунки, і печатка книг, і створення й зміна малюнків, фотографій, кінофільмів, музики. За до комп’ютера виробляється керування сучасними машинами, заводами, літаками, космічними кораблями. Фізика, хімія, медицина, машинобудування, промисловість, торгівля – яку галузь не візьми, всі вони оснащені комп’ютерами й працюють по заздалегідь заданих програмах

Комп’ютер перетворився в універсальний засіб для обробки всіх видів інформації, використовуваних людиною. З дитячого років ми звикаємо до захоплюючих комп’ютерних ігор, захоплюючим «обучалкам»; ми вчимося читати, писати, малювати, не відходячи від екрана; відразу дивимося фільми, слухаємо музику. Наші батьки за до цієї машини становлять і передають документи, пишуть ділові листи, спілкуються з колегами по бізнесі. Сучасні досягнення дозволяють швидко зв’язуватися за до нтернету з будь-якою крапкою земної кулі й дізнаватися про усім саму нову інформацію. За до комп’ютера можна розробити обстановку будинку, що відповідає всім смакам і бажанням людини, підібрати підходящий стиль в одязі, зачісці, косметиці й багато чого інше

Звичайно, все це дуже важливо для людини. Тому користь від комп’ютера величезна. Але останнім часом учені й медики стали всі частіше говорити про те, що цей пристрій не так вуж безпечно для здоров’я людей. Ми настільки звикли, що багато чого можна зробити за до машини, що нам не хочеться самостійно писати, робити навіть найпростіші обчислення

«Навіщо ж, – думаємо ми, – усе робити вручну, якщо варто тільки нажати кнопку – і комп’ютер все зробить за нас»

А різноманітні комп’ютерні ігри так захоплюють, що ми забуваємо про багатьох інших справах, турботах, обов’язках і, немов зачаровані, продовжуємо дивитися на екран, стискаючи в руці «мишку? У такі хвилини ми зовсім не замислюємося про те, що екран комп’ютера – це сильне випромінювання, небезпечне для зору. Довгі годинники, проведені біля цієї машини, можуть викликати головний біль, утому й нездужання. Сучасні дослідження показують, що все це – частина тієї шкоди, що може принести організму людини комп’ютер. Саме тому ті, хто розробляє останні моделі цих машин, у першу чергу думають не про те, які ще нововведення додати в нову модель комп’ютера, а про те, як зробити її менш небезпечної й шкідливої для здоров’я людини. Звичайно, навіть усвідомлюючи варту перед нами погрозу, ми вже не зможемо відмовитися від послуг розумної техніки

Але я сподіваюся, що в наш розвитий століття вчені дуже незабаром знайдуть б винайти машину, що буде зовсім безпечної для людей. І тоді комп’ютер буде приносити тільки користь!

Папужку я побачила у книжці на ілюстрації. Він дивився на мене своїми великими чорними очима. Яскраві кольори пір’їного вбрання просто зачарували мене. Високий чубчик на голові підкреслював його величність. Дзьоб маленький та гострий. Дуже міцний. Лапки чіпкі. Адже він полюбляє показувати карколомні трюки. Ця екзотична пташка дуже відрізняється від наших птахів. Веселого папужку має моя подруга. Пташка ще маленька. Невеликого розміру. Вкрита жовтим яскравим пір’ям. Маленькі чорні оченята дивляться довкола. Дзьоб невеликий, проте міцний. Він птах екзотичний, чубчик на голові нагадує нам про це. Папужка часто видає звуки, схожі на слова. А ще він любить висіти на гілці, йому допомагають чіпкі лапки з гострими кігтиками. Я з подругою часто гаємо за його веселими витівками.