2. Надпишіть над кожним словом частину мови 1. Наші одвічні недружелюбці, котрі всіляко намагаються вко¬ротити вік українській історії, виводячи її «зі спільної колиски трьох братніх народів» та датуючи «формування етносу» лише середньовіччям, твердять, буцімто національна писемність вини¬кла досить пізно. 2. Свідомо чи підсвідомо їм підспівують і ті, хто заперечує культурний розвій дохристиянської доби, вважаючи, що тільки із впровадженням православ'я почався справжній роз¬квіт науки і мистецтва, зокрема писемності, залишаючи поза ува¬гою те, що ні «Слово о полку Ігоревім», ні «Повість врем'яних літ» не могли з'явитися без раніше створених міцних підмурів¬ків — пісень, легенд, переказів, прислів'їв та приказок, інших фольклорних пам'яток.

Кінь - друг людини

Коні - дуже гарні і розумні створіння. Коні були одомашнені кілька тисяч років тому. Існує багато порід коней, які виглядають по-різному. Наприклад, арабські коні, що беруть участь у перегонах, легші і витонченіші за першеронів - дуже сильних коней, що можуть везти вози з важким вантажем. На кінцівках у коня не пальці, а копита, на які зазвичай цвяхами набивають підкови. Кінь вкритий короткою гладкою шерстю, має гриву - вертикальну смугу довгого волосся на шії - та хвіст з довгого волосся.   

Забарвлення конячої шкіри називають "окрас коня" або "масть коня". Мастей дуже багато: є вороні, білі, гніді, руді, солові, ігреневі, саврасі, чалі коні, тощо. Якщо на сірій шкірі коня є багато світлих плям, кажуть, що кінь "сірий у яблуках". Колір гриви та хвоста коня може теж бути різним. Якого б окрасу кінь не був, він завжди гарний.