Дам 100 болтов!Підсумкова контрольна робота з української мови за курс 8 класу 1 рівень 1. Визначте вид присудка в реченні: Слово — перше дзеркало духу (Ф. Петрарка А дієслівний; Б складений іменний; В складений дієслівний; Г складний. 2. Визначте вид односкладного речення: Музика дощу (Олесь Гончар). А називне; Б безособове; В неозначено-особове; Г узагальнено-особове. 3. Неправильно розставлено розділові знаки перед словом як у реченні: А І спалахнула полум’ям трава, і зарясніли, як веселка, квіти (Є. Гуцало). Б Полювання, як ви потім побачите, потребує чимало часу (Остап Вишня). В Посипався, як з решета, наглий кра дощ, а далі полив, як з відра (І. Нечуй-Левицький). Г Рушники були червоні, як жар, горіли різним орнаментом, переливалися райдугами (І. Цюпа). 4. Укажіть ускладнювальний елемент речення Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх Дніпра (О. Довженко). А звертання; Б відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом; В вставні слова; Г однорідні присудки. 5. Непоширеним є речення: а) Хлопці накивали п’ятами; б) Сьогодні відбудуться збори; в) Скоро прийде літо; г) Поїду на екскурсію до Києва. 6. Односкладним є речення: а) Пісня — душа народу; б) Учні виховані; в) Цього року зібрали гарний урожай; г) З вітром весняним сосна розмовляє. 7. Яким членом речення є виділене слово? Опівночі айстри в саду розцвіли. а) додатком; б) означенням; в) обставиною; г) підметом. 8. Поширеним звертанням ускладнено речення: а) Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину; б) Любі друзі, бережімо мову! в) Заплач, Матвійку, дам тобі копійку; г) До тебе, Україно, моя душа лине підмет ужито в реченні А. Там по лугу ходить табун коней (П. Куліш). Б. Один із них легенько струни срібнії торкає (Леся Українка). В. Опале листя за водою спливає у вечірній млі (М. Терещенко). * Г. Два хлопчаки вийшли з лісу на берег і зупинились (Є. Гуцало). 10.Речення з присудком подано у варіанті А. Ні, любий тату, я буду слухатись! (Леся Українка). * Б. Весна почала вже вбирати степ у зелені шати… (А. Кащенко). В. З тих пір риба стала жити на березі (Е. Андієвська). Г. Мені ж треба повну діжечку води натягати (В. Чемерис). 11.Речення зі складеним дієслівним присудком подано у варіанті А. Хлопці намагалися не думати про небезпеку. * Б. Туристи сіли перепочити. В. Батько порадив синові зайнятися спортом. Г. Дно було грузьке й замулене. 12. Яким відокремленим членом речення є виділені в реченні слова? Тут, під кронами білих розпашілих каштанів, причаїлися наші, повні щастя, літа. А Відокремлене означення; Б відокремлена уточнююча обставина; В відокремлений додаток; Г відокремлена прикладка.

Лінощі- це головний ворог продуктивності.Щоб позбутися лінощів требя побороти свій розум та просто почати і робити. Треба переконати себе , що цю справу , або цю дію необхідно зробити , бо без неї далі нічого не вийде. Навіть , якщо дія дуже незначна , але ви знаєте , що її треба робити , то краще її зробити не жалкуючи часу.
Також , лінь породжується через те , що ми не відпочиваємо , зокрема не висипаємось. Бездіяльність не може бути у житті. Навіть коли ми спимо та відпочиваємо , наш організм все одно працює.

Пригода на острові

Ми відпочивали на цьому острові третій день. Чекаючи то­вариша, який подався в село закупити продуктів, я оглядав усе довкола.

Згодом побачив, як від берега рушив човен. У ньому сиділо троє засмаглих парубійків.

Скупавшись і перевіривши снасті, я пішов через острівець на протилежний берег. Раптом почув дивний звук. Повернув­шись, побачив у розкуйовдженому гіллі куща собаку. Він ле­жав і здавався повністю безпорадним: лапи безвільно відкину­ті вбік, морда - на зів'ялому листі. Собака не поворухнувся, тільки повільно повів запаленим оком, що виражало біль і тугу. Очевидно, хворий чи поранений. Як же пес опинився на острові? Невже його привезли хлопці, які нещодавно приста­вали до острова на човні? Знайшовши неподалік бляшанку, я набрав води і спробував напоїти тварину. Собака намагався ковтнути рятівну вологу.

- Де ти взяв цього пса? - почувся голос товариша.

І в цю мить собака загарчав, ледве підвівся і встав на чоти­ри лапи. Я не міг повірити своїм очам: невже тварина, яка ледь переводила подих, звелась і навіть силкується захистити мене?

Я розповів про човен, що причалював до берега, яким, ма­буть, і підкинули пса.

Ми оглянули собаку. На боці суцільна рана, шерсть обліз­ла, шкіра подекуди відвисла. Не можна було без душевного болю дивитися на нещасну тварину.

Ми енергійно взялися його лікувати. Спершу промили рану водою, змиваючи налиплий пісок, потім обережно обробили йодом, присипали стрептоцидом і перев'язали моєю сороч­кою.

Довірившись нам, собака стояв сумирно, лише іноді сіпав­ся від болю, щулив тремтячі вуха, мружив очі.

Я відчував, як у ці хвилини сповнююсь співчуттям, співпе­реживанням, - дарма що ми лікували тварину, а не людину.

Ми спорудили з листя курінь і сховали собаку від пекучого літнього сонця, пригадали цікаві мисливські пригоди, уявля­ли, як восени підемо з ним на полювання.

Раптом почулося хрипкувате пострілювання мотора. Зо­всім неподалік до берега пристав човен, який я одразу впі­знав. Із нього вийшла дівчина.

-        Альбатрос! - озвалася вона.

Собака, що досі непорушно сидів коло намету, моторно звівся і з хворобливою грацією пораненої тварини побіг назу­стріч. Дівчина опустилася навколішки і погладила пса поміж вухами.

-        Це ваш собака? - запитав я непривітно. - Що з ним ста­
лося?

Дівчина ніяково розповіла, що це собака товариша і що тварина мало не обварилася, коли випадково перевернувся казан з рибальською юшкою... А на наш докір, що не допо­могли гончакові, пояснила, що ніхто не знав, як це зробити.

—      То ви привезли його здихати на острів? - різко перервав
дівчину мій товариш. - Курс лікування ще не закінчено, до
побачення.

Дівчина, гнівно глянувши на нас, круто розвернулася, пішла геть. Собака спробував кинутися навздогін, та товариш міцно тримав його за ремінь, заспокоюючи. Коли човен від­далився, товариш відпустив ремінь. Собака підбіг до води і тужливо заскімлив, дивлячись на протилежний берег Дніпра, де на узліссі біліли намети молодіжного табору.

—      Від нього відреклись, а він не здатен осягнути людської
жорстокості, відплачує за неї незрадливою любов'ю. Вірність! -
сумно сказав товариш.