Розбору займенника Всіх, наші

ответ

Н. В всі. Наші

Р. В всих. Наших

Д. В всім. Нашим

М. В на всіх. На наших

Ор. В всіма. Нашими

Зн. В всих. Наших

Объяснение:

Іть будь ласка виписати підмет та присудок,і визначити який він простий- складний,чим виражений 1) василь з ганною сиділи осторонь 2)отарка молоденьких лип загородилася високою стіною, мовчки пишається одна з однією 3)п'ятеро чоловік зайшло всередину 4) чорніє поле, і гай, і гори. 5) уже третій, і четвертий, і п'ятий минає немалих літ 6) пройшла зима і не одна все осінь 7)тільки петро та демко рогозяні не гостювали ні в кого 8)біля прилавка стояло двоє селян і переказували продавцеві напевно,останні новини

Енеїда» відомого українського письменника І. Котляревського відображує яскраву картину життя українського народу з усіма його позитивними і негативними сторонами. За образами троянців і Енея, яскраво зображеними в поемі, добре упізнаються наші співвітчизники того часу, що втілюють в собі риси представників різних верств суспільства. Окреме місце у творі відведене зображенню чиновників та панів, їхнього неробства і лінощів, збагачення й життя за рахунок інших.

Як стверджує автор, боги тільки й роблять, як сваряться, гуляють та п’ють. А всі нещастя Енея, головного героя поеми, пов’язані лише з тим, що на нього розгнівалася Юнона. Богиня прагне зробити усе, щоб знищити парубка. Вона приходить до Еола, батька усіх вітрів, і просить його зчинити бурю на морі, обіцяючи богові «дівку чорнобриву, смачну, гарну, уродливу». Відверто кажучи, Юнона дає Еолові звичайного хабара. Але Еней, потрапивши в халепу і не розгубившись, обіцяє Нептуну за порятунок купу грошей. «Нептун здавна був дряпіжка», — так характеризує автор морського бога. З того, що представляє нам Іван Котляревський у своїй поемі, ми бачимо, що у світі богів, так само, як і у світі людей, той сильніший, хто має більше грошей і дасть більшого хабара.

Розлютившись на богів, які ставлять перепони, Еней проголошує так звану «молитву», яка більше схожа на прокляття в їхній бік. У цій молитві Еней говорить, що боги зовсім не цікавляться долями звичайних смертних людей. Наприклад, Плутона він характеризує такими словами:

«Завів братерство з дияволами

І в світі нашими бідами

Не погорює ні на час».

Отже, боги у цьому творі дуже нагадують можновладців, яких не турбує доля простих людей. Вони тільки й можуть, що користуватися працею інших, збирати жертвоприношення і податки.

За те, що звичайні людські пани живуть нечесно, після смерті вони опиняються у пеклі:

«Панів за те там мордували

І жарили зо всіх боків,

Що людям льготи не давали

І ставили їх за скотів».

А у пеклі можновладців змушують робити все те, що у реальному житті виконували кріпаки та звичайні селяни. Пани возять дрова, косять очерет та роблять усю іншу господарську роботу. Однак і в раю є пани, та «тільки трохи сього дива, не квапляться на се вони!».

За уявою Івана Котляревського, найбільша частина грішників у пеклі — це представники чиновництва, тобто писарі, підсудки, судді, бургомістри, ратмани та інші. Всі вони так само отримують у пеклі по заслугах, адже теж брали хабарі і не судили по правді.

У своїй поемі «Енеїда» І. Котляревський висміює представників вищого світу, які проводять своє життя у пихатості, ненажерливості і хабарництві. Письменник робить це в дусі народних уявлень і щиро вірить у те, що після смерті такі люди будуть покарані, а інші — нагороджені, пани потраплять у пекло, а холопи — в рай.