Які займенники вживаються замість прикметників а) ніхто, що, я б) наш, ця, яка в) скільки, стільки, вас г) який нас, абихто ​

б мабуть є правильною відповіддю

ВИБЕРІТЬ САМЕ ВАЖЛИВЕ!☺Як стати авторитетом? Деякі з нас честолюбні й амбіційні з самого дитинства. Вони прагнуть виділитися з групи друзів, бути для них авторитетом, лідером — як формальним, так і неформальним. І це їм вдається завдяки особливій здатності викликати у однолітків готовність слухати і погоджуватися з їх рішеннями, а ще користуватися їхньою довірою і повагою. Але в міру того, як діти дорослішають, стати авторитетом у своєму класі або компанії стає все важче. Як стати авторитетом серед своїх друзів-школярів? У молодших школярів статус створюється дорослими і залежить від оцінок: чим пильніш учень, тим міцніше його положення. Тому саме відмінники користуються найбільшим авторитетом в початковій школі, так як їм доводитися стати прикладом для інших. Колектив підлітків пред’являє до свого лідера зовсім інші вимоги. Їх вже не влаштовує залежність від думок і оцінок дорослих, тепер вони мають власну думку з будь-яких питань і самі оцінюють один одного. За що підлітки будуть поважати свого лідера? За силу — зовнішню і внутрішню, за принциповість, надійність і вміння приймати рішення, мати свою думку, незалежне від того, що думають інші. За досягнення, таланти, здатність зацікавити, виділитися із загального фону. Якщо вам важливо стати авторитетом для своїх друзів та однокласників, вам обов’язково потрібно відповідати цим уявленням про лідера. Цікавтеся захопленнями своїх приятелів, завжди майте тему для розмови з ними. Заохочуйте їх до спілкування і розповідайте їм щось нове, що стосується їх хобі. І діліться своїми успіхами, але так, щоб це не викликало неприязні або усмішок. Знайдіть привід, щоб проявити свої таланти, і постійно розвивайте їх, працюйте над собою. Дуже добре зайнятися якимось популярним видом спорту, записатися в клуб екстремального відпочинку або школу виживання. Будьте здатні до того, що не можуть зробити інші, знайте те, що їм може бути цікаво, чому ви можете їх навчити. Недостатньо бути формальним лідером, таким, як, наприклад, староста в класі, щоб стати авторитетом серед друзів і одночасно користуватися довірою дорослих. Але цю можливість треба використовувати для розвитку своєї здатності викликати ці повагу і довіру. Уміння знаходити баланс між вимогами вчителів та однокласників до вам, коли ви почнете будувати свою професійну кар’єру. Які якості потрібно розвивати, щоб стати авторитетом для ровесників? Впевненість у собі. Вчіться приймати рішення і брати на себе відповідальність. Не уникайте ситуацій, які вимагають вашої сміливості — загартовуйте свій характер, зміцнюйте свою волю. Обізнаність. Постійно розширюйте свій кругозір, цікавтеся всім, що відбувається навколо. Володійте тією інформацією, яка важлива для ваших друзів. Товариськість. Завжди будьте поруч з однокласниками, беріть участь у загальних бесідах, що не уникайте загальної уваги. Витривалість і фізична сила. Займайтеся спортом, тренуйтеся, освоюйте навички боротьби. Ваші однолітки цінують силу, здатність постояти за себе і захистити друзів. Уміння створювати свій стиль. Дотримуйтесь моді, але залишайтеся собою, не схожим на інших. Ви повинні виглядати сучасно, але так, щоб ваш зовнішній вигляд викликав захоплення схвалення однокласників і не дратував дорослих. Як стати авторитетом для молодшого дитини? Якщо ви користуєтеся визнанням своїх ровесників, ви зумієте заслужити його і в інших дітей. Допомагаючи малюкам повірити в свої сили і робити перші кроки до досягнення їх цілей, ви станете для них людиною, чий авторитет буде незаперечний. Вміючи залишатися тільки старшим другом і викликаючи в них почуття, що всі перемоги і успіхи досягнуті їх власними зусиллями і вашої невеликою до ви завжди будете їх наставником. Вас будуть слухати, за вами будуть слідувати, вам будуть вірити.

Відповідь:

Пояснення:

НАГОЛОС - ДУША МОВИ*

Наголоси у словах багато важать у живій мові. Наприклад, насИпати і насипАти. На письмі, де не позначено наголосів ці два слова годі розрізнити. А вони значать не одне й те саме. Засвоюючи мову з тексту, читач не може засвоїти правильного наголошення. Найкраще засвоювати правильний наголос з живої мови, з радіо або ТБ, чи на виставі в театрі. У цій царині політика зближення мов наробила чимало шкоди. Мовознавство під зорями Кремля спотворило український наголос у низці слів. Ці спотворення не сприяють розвитку мови, а навпаки збивають з пантелику мовців. Псують наголос у мові також і поети, які заради рими міняють наголос. І то не якісь початківці, а й метри. Пише М. Рильський: “Як же так убого ви живЕте Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні космічної ракЕти Солов’я не в силі зрозуміть?” Якби метри вдавались до редакторів, і редактором був би автор цих рядків, то наведена строфа звучала б так: Як же живетЕ ви так дрімуче, Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні ракет до-зір-ідучих Солов’я не в силі зрозуміть? Наш наголос у словах несетЕ, беретЕ, живетЕ, даєтеЕ на останньому складі. Інакше – це київське койне. ГАРАЗДИ чи ГАРАЗДИ? Слова гаразди і негаразди часті гості сьогодні у ЗМІ. Але на радіо й телебаченні вони, очевидно, часом або й завжди звучить неправильно, бо у словниках нема одностайности щодо наголосу в цих словах. Якщо Б. Грінченко та СУМ АН УССР наголошують його на И: гараздИ, то РУС АН УССР наголошує на А: гарАзди. І словники незалежної України повторюють цей нонсенс. Так РУС, виданий ”Абрисом”, пише “бажати усяких гарАздів”. Чисте тобі койне, а не українська мова. Почну з приказки: “Нема бідИ, щоб не вийшли гараздИ, і нема гараздУ, щоб не вийшов на бідУ”. Ця приказка свідчить, що й слово гарАзд у непрямих відмінках треба наголошувати на закінченні: у гараздІ, гараздОм тощо. І на це є доказ. Словник Желехівського: “оставайтеся в гараздІ”. РУКОПИСНИЙ чи РУКОПИСНИЙ, ПРАВОПИСНИЙ чи ПРАВОПИСНИЙ? У “Букварі южноруському”, укладеному Т. Шевченком, рукою Шевченка у слові рукОписна, посталено наголос на О. І це відповідає нашій традиції наголошення: коли від три-і-більше-складових іменників з жіночим наголосом (на другому складі від кінця) ми творимо прикметники, то наголошеним у прикметниках лишається той самий звук, хоч тепер цей наголос - дактилічний: Ямпіль - Ямпільський, колОдязь - колОдязний, дурИсвіт - дурИсвітський, коштОрис - коштОрисний, ненАвисть - ненАвисний, літОпис - літОписний (А. Кримський), отже рукОпис - рукописний, правОпис - правОписний. Так ці слова наголошувано, поки до них не взялися “академіки”. Хоч правильний наголос у слові рукОписний зберігся в РУСах АН УССР до 1962 р. Але Академія УССР поклала край такому відхиленню від братніх мов. А незалежні від мовної логіки сучасні фахівці не можуть, та й правду казавши, не хочуть щось із цим робити. ТІСНЯВА чи ТІСНЯВА, ТРІСКОТНЯВА чи ТРІСКОТНЯВА? Українським словесним формам великою мірою властивий дактилічний наголос - на третьому складі від кінця: кОлесо, пОдруга, зАчіпка, пОдушка, рЕшето, рІшення, серЕедина. Саме такий наголос фігурує й у словах плІснява, тупОтнява, тИскнява, (Грінченко) шамОтнява, пИскнява, (Грінченко) гуркОтнява. Ці приклади відбивають акцентологічну модель, за якою наголошувано слова такої структури. Та, на жаль, логіка не часто гостює у тих, хто записав у совєтських, а потім і в “незалежних” словниках форми тіснЯва, тріскотнЯва, пискотнЯва, стрекотнЯва. Чи ж може мовець, який стало говорить тупОтнява, гуркОтнява, шамОтнява, говорити раптом тріскотнЯва, пискотнЯва? Або після плІснява і тИскнява – говорити тіснЯва? Десь-таки, моделі, схвалені нашим мовним центром, не так легко ламати відповідно до примх не дуже підкутих фахівців. Але словники видруковано, розтиражовано і ними керуються вчителі та творці мовних конкурсів. Наш поет-мученик бажав-мріяв: “Орися ж ти, моя ниво, долом і горою...”. Ореться академіками. А що виростає? ОПІКУВАТИСЯ чи ОПІКУВАТИСЯ? Сучасні словники, як і в УССР, наголошують це слово на А: опікувАтися. Цей неправильний наголос має довгу історію. М. Комар у своєму “Словарі російсько-українському” (1893 р.) наводить слово опікувАти і зазначає, що запозичив його із словника Желехівського. Однак у Желехівського слово це наголошено інакше: опІкувати. Помилку Комаря повторюють усі пізніші словники вже й у слові опікувАтися, яке мовці вимовляють лише опІкуватися. Що саме так треба наголошувати це слово свідчать похідні форми опІкуваний та опІкування, наголошені на І. Якби наголос у слові опікувати був на А, то похідні форми були б опікувАння й опікувАний.