буг - бузький
архіпелаг- архіпелазький
козак-козацький
бунтівник-бунтівницький
безвірник-безвірницький
великі луки-великолуцький
львів-львівський
багдад-багдадський
-
будапешт-будапештський
вільнюс-вільнюський
крим-кримський
ужгород-ужгородський
запоріжжя-запорізький
брест-брестський
льєж-льєзький
студент-студентський
водолага-водолажський
данциг-данцизький
чех-чеський
варяги-варязький
овруч-овручський
рига-ризький
париж-паризький
чикаго-чиказький
брандербург-брандербурзький
варяг-варязький
викладач-викладацький
товариш-товариський
бахмач-бахмацький
гадяч-гадяцький
видубичі-видубицький
сиваш-сиваський
одеса-одеський
правила:
1) з великої букви пишуть присвійні прикметники, якщо вони виражають індивідуальну належність людині: вірин, галин, олексіїв, петренків.
присвійні прикметники, що входять до складу назв, які мають значення «пам’яті», «імені», також пишуть із великої букви: шевченківська конференція, макаренківські читання. присвійні прикметники пишуть з малої букви, якщо мають у своєму складі суфікс -ськ-чи входять до складу фразеологічних одиниць: франківські рукописи, горьківський стиль, гордіїв вузол, піфагорова теорема, сізіфова праця.
2) при творенні прикметників за суфікса -ськ(ий) від ічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни: а) г, ж, з (дз) + -ськ(ий) → -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: буг — бузький
б) к, ц, ч + -ськ(ий) → -цьк(ий): баскунчак — баскунчацький
в) с, х, ш + -ськ(ий) → -ськ(ий): арзамас — арзамаський
примітка. деякі слова, узвичаєні без зміни приголосних основ, з ними і на письмі: баски — баскський, казах — казахський, перемишль — перемишльський та ін.
лейпцизька - а чому не лейпцигська? - бо чергування.
пишемо й вимовляємо: гаага - гаазький, данциг-данцизький(а не гаагський, данцигський).
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Які слова підходять до жіночого роду: ему, ківі, шансоньє, фламінго, поні, тореро, гризлі, портьє, бароко, рефері, адажіо, інтермецо, амплуа