Не потребує редагування речення Вислухавши пацієнта, лікарем дано рекомендації. Згадуючи дитинство, перед моїми очима постає батькова хата. Обговорюючи екологічні проблеми, нас найбільше турбував стан води. Вітер збивав мене з ніг, гойдаючи дерева. Обставина не відокремлюється в реченні (розділові знаки пропущено) Повільно йшли прислухаючись до переспіву пташок. Про що тут не згадаєш ідучи! Вишні зацвівши у росах заплачуть . Весняний вітер нетерпляче зітхає оббігаючи узлісся. Потребує редагування речення 3 півночі повіяв свіжий вітер, розірвавши пелену хмар. Уже смеркаючись, ми дісталися моєї малої батьківщини — Канева. Живе село мало не споконвіку, притулившись попід горою край затоки. Жайворонки співали над ріллею, високо піднявшись угору. Неправильно розставлено розділові знаки при відокремлених додатках у реченні За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив. Ні птиць, ані людей, опріч ясної зірки. Усі за винятком Марії, здивовано дивилися на мене. Окрім посуду, трипільці виробляли фігурки матері-землі. Речення Усе можна виправдати, окрім освіченого варварства. ускладнено відокремленим додатком вставним реченням відокремленим означення відокремленою обставиною

   Сьогодні в нашому часі важко бути без підтримки. Для кожної людини вона потрібна, як повітря чи вода. Здається, у всіх є друзі, що до коли ми попросимо, і підтримають, коли буде потрібно.
   Особисто в мене є найкраща подруга. Її звати ... . Ми дружимо з дитинства. Наше знайомство було незвичайне та приємне. Багато хто навіть каже, що ми сестри, бо схожі один на одного. Це приємно чути, але все ж люди дізнаються про нас більше, тобто дізнаються, що це не так. Я з ... люблю весело проводити час. Вона може підняти мені настрій будь-коли, навіть на уроках. У нас схожі смаки в музиці та захопленнях, тому ми знаходимо спільну мову. Я дорожу нею, бо вона одна зі самих важливих мені людей.

У кожного з нас одна єдина Батьківщина. Особисто у мене – це Україна, і я про це ні хвилини не жалкую. Адже я народився в найкращій у світі країні. Я щиро люблю її привітних людей, її родючі землі і безмежні простори. Вічними символами моєї Батьківщини стало блакитне безхмарне небо і золотаві пшеничні поля. Багата українська природа не залишає байдужим жодного мого співвітчизника або гостя моєї країни. Я впевнений, що у нашої держави велике майбутнє.Та якою ж я бачу Україну в майбутньому? Як кажуть, майбутнього без минулого і теперішнього не буває. Звичайно ж, Україна й сьогодні велика держава. І про це можна розповідати нескінченно. Так само нескінченно можна міркувати і про майбутнє нашої країни. Щодо мене, то, насамперед, я хотів би, щоб наші співвітчизники стали щирішими, добрішими, щоб вони поважали і любили свій рідний край, а Батьківщина відповідала їм взаємністю.Україна ні в якому разі не повинна втратити свої шаровари, вишиванки, різнокольорові стрічки, музичні народні інструменти, свої танці, завзятий настрій і український дух, адже це – наша неповторна особливість! Сьогодні Україна багата не тільки на промислові підприємства і родючі землі, а й на працелюбних людей, і такою вона залишиться ще багато століть.На мій погляд, зараз дуже важливо берегти українську природу: створювати більше заповідників, садів, і парків, а також боротися проти вирубання лісів. Адже природа – це наше здорове життя і здоров’я майбутніх поколінь. Крім того – українська природа неповторна у своїй красі і повинна дарувати свою красу усім, хто живе на нашій землі.А взагалі, я впевнений, що майбутнє України найбільш усього залежить від нас з вами. Якщо ми будемо байдужими до усього, що відбувається навколо нас, то ми ніколи не зможемо збудувати щасливе майбутнє. Тому, якщо ми хочемо бачити свою рідну країну духовно, культурно, політично і економічно розвинутою державою, яка буде спроможною відстоювати свої особисті інтереси в будь-якій міжнародній сфері, ми повинні розвиватися самі, тим самим розвиваючи рідну країну, не бути байдужими до майбутнього і докладати до цього якомога більше зусиль. Чим вищими будуть прагнення наших співвітчизників, тим більший результат ми отримаємо у майбутньому.У подальшому я хочу стати юристом, тому мені подобається більше дізнаватися про закони своєї Батьківщини, про їхнє виникнення, про історію країни. Мені дуже хочеться внести свій внесок у майбутнє України і своїми знаннями допомагати співвітчизникам. Я сподіваюсь, що я зможу якимось чином впливати на розвиток рідної країни. Та все ж, головне для мене – не ким стати, а яким бути. І якщо більшість українців, як і я, будуть прагнути стати щирішими, милосерднішими і добрішими, будуть мати бажання на краще змінити свою країну, то Україна обов’язково стане найрозвиненішою і найсильнішою у всіх відношеннях державою!