Рішіть контрольну, і будь-ласка без помилок

Він відразу запалився бажанням вилити хоч раз перед живою, чужою людиною свою душу (Степан Васильченко)

А мені так і кортить розпитати про Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувати (Михайло Коцюбинський)

З перших же днів закохався в неї, як сам признався собі, по самі вуха (Андрій Головко).

Говорилося багато промов, запальних, щирих і довгих… І кінець кінцем прийшли до того самого розбитого, кілька разів латаного корита і коаліції. (В. Винниченко, Відродження нації)

Коли Маркевич заграв з скрипачем Стером концерт Ліпінського, Тарас відчув себе на сьомому небі. (О. Іваненко, Тарасові шляхи)

Сотки, тисячі нещасних попадалися до рук козакам й мусили випити гірку до краю. (М. Коцюбинський, Дорогою ціною)

Розв’язка, видно, настане все ж не сьогодні, пізніше — ще ж не до дна випита чаша. (М. Олійник, Одержима)

Таким не заздрю, — сказав Богдан. — Оце вони й є ті, що «народжені повзати».(О. Гончар, Людина і зброя)

Сиділи, руки поскладавши,
Для них все празники були.
Сидіти, склавши руки  (І.Котляревський, Енеїда)

Заїде до Дідони в гості
І буде там бенкетовать;
Полюбиться її він мосці
І буде бісики пускать.  (І.Котляревський, Енеїда)

Найгрізніше мовчить гроза (Симоненко).

Щирі нотки невдоволення власним характером проривалися у Марка тільки в розмовах віч-на-віч з Аркадієм (О. Копиленко).

Здалеку  повіяло вогкістю, недалеко була мета (Ю. Яновський).

Усі вулиці Вербівки ніби навмисне обсаджені вербами (І. Нечуй-Левицький).

Повстанці просувалися дуже обережно (С. Скляренко)

Тихо пливе блакитними річками льон. (М.Коцюбинський)

Сріблясто мерехтить угорі Чумацький Шлях (І. Коваленко).

На мілині не тягне вглиб (Г. Чубач).

Я тобі навдивовижу жовту квітку покажу! (Д. Павличко).

Там павук снував туди й сюди своє мудре мереживо (Б. Грінченко).

 Сніг січе безперестанку, січень трудиться ізранку (М. Познанська).

Вони знову жили в Дрездені (О. Іваненко);

На узбіччях шляху по-дитячи зворушливо засиналакульбаба (М. Стельмах);

Холодно було (А. Головко);

Їхали деякий час мовчки (О. Гончар);

Ми посівали щедро і старанно (Б. Харчук).